Три дуби на Тарасовій горі визнано пам’яткою

 

В епоху національного відродження особливого значення набувають меморіальні комплекси. Серед них по своїй історичній значимості чи не найважливішим є Шевченківський національний заповідник – осередок не тільки історико-культурного, а й природоохоронного характеру.

n119-1Глибоке розуміння необхідності збереження могили Великого українського поета було завжди притаманне людям, які опікувались цим святим місцем. Серед перших охоронців Національної Святині були родичі поета, Григорій Честахівський, старогромадівці, зокрема, вчений Микола Біляшівський, Володимир Науменко, багатолітній доглядач могили Тараса Шевченка – Іван Ядловський, Н.Гулак-Артемовський та багато інших видатних діячів української культури.

Упорядкування природного оточення Тарасової гори має свої давні традиції. Заходи щодо благоустрою навколо могили проводились у 1867, 1884, у 1905 та 1906 рр. Питання державного піклування про могилу Тараса Шевченка постає і перед радянською владою. У 1920-х роках визначні українські вчені, зокрема, академік В. Різниченко обґрунтовували необхідність створення на базі могили Т.Г.Шевченка Національного парку на зразок європейських, де: „...сама природа ніби навмисне збудувала наочний музей”.

Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув 18 червня 1939 року із встановленням на могилі Кобзаря величного бронзового пам’ятника і спорудженням літературно-меморіального музею. Проектування музею було замовлено Наркомом освіти України архітекторам В. Кричевському та П. Костирку. Їхні ідеї ґрунтувались на тому, що оформлення Тарасової гори (будівництво музею, реставрація могили, спорудження пам’ятника, упорядкування сходів, зелені насадження) потрібно вирішувати в комплексі „єдиним архітектурним проектом, щоб зберегти історично-природний образ місцевості, характер гори та рослинність на ній.    

n119-2Наступні заходи по озелененню Тарасової гори були проведені у 1960-х,   1970-х рр. під час будівництва комплексу гранітних сходжень  та в наш час.

Сьогодні Шевченківський національний заповідник об’єднує території історико-культурного та природно-заповідного фонду загальною площею понад 38 га. До його складу входять пам’ятки історії, архітектури, мистецтва, археології, природи, що становлять значну історичну і культурну цінність та органічно пов’язані з Шевченковою могилою.

Наразі на території Шевченківського національного заповідника сформовано два типи ландшафту – лісовий та садово-парковий, функціонування яких має свої особливості. Вже стало доброю традицією, яка продовжується і до сьогодні, вшановувати пам’ять українського кобзаря саджанням дерев. Це парк, закладений до 100-річчя з дня смерті і 150-річчя з дня народження поета державними діячами, членами Всесоюзного і Республіканського ювілейних Шевченківських комітетів, письменниками, визначними гостями. Неподалік від могили українського поета росте посаджена в 70-х роках 20 ст. верба з гілки Шевченкової верби у місті Форт Шевченка (Казахстан). З 1954 року ростуть  яблуні сорту „Пам’ять Шевченка”, виведені відомим колекціонером професором С. Черненком у 1929 році (м. Мічурінськ), вишні,  посаджені земляками друга Тараса Шевченка Акакія Церетелі з могили грузинського поета Іллі Чавчавадзе та інш.

n119-3Колектив Заповідника продовжує довголітню традицію формування довкілля могили Тараса Шевченка. Основною вимогою є врахування історичного контексту та традиції вшанування цього місця, збереження ландшафту і середовища, охорона його природних елементів, збереження місцевого колориту, а також дбайливе ставлення до насаджень, які складають історію Тарасової гори.

Особливе місце у структурі меморіальних природних насаджень на духовній вершині українського народу займають дуби, посаджені у 1914 році родичами Тараса Шевченка. Це одне із матеріальних свідчень їхнього  перебування на могилі поета  та турботи про це дороге місце.

У минулому році, напередодні 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря Заповідником було розпочато роботи по внесенню цих дерев до природо-заповідного фонду України. А нещодавно рішенням Черкаської обласної ради від 22.03.2013 №21-16/VI було визнано ці три дуби, посаджені, за легендою, родичами Тараса Шевченка, ботанічною пам’яткою природи.

Неослабний інтерес прочан і туристів з усіх регіонів України, десятків країн світу до найвищої духовної вершини українського народу, її історії та сьогодення зобов’язує нас зберегти для нащадків Національну Святиню в її красі та величі.

Зав. відділу охорони пам’яток Шевченківського

національного заповідника Дзима В.В.

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Вітаємо!

Додано: 17.04.2019, 16:11

18 квітня - Міжнародний день пам'яток і визначних місць та День пам’яток історії та культури України Далі ...

Під українським дивокраєм книгу люблять і читають

Додано: 9.04.2019, 09:25

Її величність книга! Ніщо за своєю силою не може зрівнятися з нею. Далі ...

Шевченківський національний заповідник – це культурно-мистецький та освітній простір, де формується майбутнє української нації

Додано: 9.04.2019, 08:54

2 квітня 2019 року на базі Шевченківського національного заповідника відбулось виїзне заняття студентів Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова