Я зробив все, що зміг…

a28-1 11 червня 2016 року на Тарасовій горі у Каневі впяте поспіль зберуться науковці Шевченківського національного заповідника та гості Тарасової гори, щоб вшанувати пам'ять великого патріота, істинного християнина, троюрідного брата і свояка Тараса Шевченка - Варфоломія Григоровича Шевченка (1821-1892) з нагоди 195-річниці від дня його народження.

Традиція вшанування пам’яті Варфоломія Шевченка зародилася 27 жовтня 2012 року, коли на наукову конференцію, присвячену 120-ій річниці від дня смерті Варфоломія Шевченка, в Каневі зібралися науковці Києва, Черкас, Ржищева, Шевченкового, Богуслава. Переглядаючи сторінки біографії Варфоломія Григоровича, оцінюючи його вклад у збереження української Святині, стало зрозумілим, що Варфоломій Шевченко став знаковою постаттю не тільки в житті Тараса Григоровича, а й в історії його могили. Майже тридцять років свого життя він опікувався могилою Тараса Шевченка. Тричі: у 1863, 1867, 1883-1884 роках з ініціативи В. Г. Шевченка проводилися роботи по впорядкуванню могили поета. Щороку, приїжджаючи до нашого міста, Варфоломій Шевченко замовляв в соборі службу «за чисту поетову душу». Це про нього напише Пантелеймон Куліш: « Варфоломій Шевченко така людина, що нею можна похвалитися перед усіма земляками».

Останні дні життя Варфоломія Григоровича пройшли в селі Буряківці Радомишльського повіту на Житомирщині в родині його доньки Ганни Варфоломіївни Прохорової. 11 червня -  і день смерті В. Г. Шевченка. Про смерть батька у своєму листі до Василя Гнилосирова його син Андрій написав: «…Варфоломій Григорович дійсно помер 11-го червня в день свого Ангела, в колі рідних і знайомих, які приїхали його привітати з днем Ангела. Хвороба почалась 10-го червня вночі з марення і безсоння, а 11 встав, одягнувся, весь час співав: «Благослови душе моя Господа» і прийнявши поздоровлення від дітей, помер як святий, нікому не надокучивши своєю хворобою, помер при повній свідомості, всіх прощаючи і благословляючи». Усім своїм життям Варфоломій Григорович довів, що Тарасова любов, приязнь, довіра до нього були виправдані. « Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається…Любов ніколи не перестає…» - цей Гімн Любові пронизував усе земне життя Варфоломія Григоровича Шевченка, людини, стараннями якої була збережена українська Святиня і Батько Тарас навічно запанував на рідній землі.

Зважаючи на обставини, що унеможливлюють вшановувати пам'ять В. Г. Шевченка на місці його поховання, бо похований Варфоломій Григорович Шевченко на цвинтарі села Буряківка поблизу Чорнобиля, учасники конференції прийняли рішення щорічно робити це у Каневі, місті з яким доля тісно пов’язала його життя.

У щирій молитві згадуємо ім’я Варфоломія Григоровича в стінах древнього Успенського собору, де стояла домовина із прахом Тараса Шевченка і де молився він за поетову душу. Після закінчення Літургії, всі учасники покладають квіти на могилу Тараса, в конференц-залі проводиться наукове засідання з переглядом презентацій, присвячених життєвому шляху В. Г. Шевченка та його нащадків.

Ми свято бережемо пам'ять про добродіїв, чиїми стараннями була збережена могила поета в Каневі, яка стала не просто місцем вічного спочинку українського Генія, а національною Святинею. Віднині ім`я людини, достойної вічної пам`яті, не загубиться серед великого числа шанувальників Кобзаря, а стане великим приладом безмежної відданості і безкорисливого служіння Генію.

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова