Гості Тарасової гори

n405-1

Приємно враженою була Марія Білик, внучка Володимира Хоми, автора львівського вінка на пошану Тараса Шевченка в 1964-му ювілейному році, побачивши в музеї на Тарасовій горі в Каневі лавровий вінок з латуні, вміщений під час оновлення експозиції. Адже після здійснення ремонтно-реставраційних робіт та докорінних змін, проведених у 2010 році, багатьох знакових речей відвідувачі в експозиції не знайшли.

Нині вінок знову знаходиться в меморіальному залі. Марія нагадала про історію цього експоната, створеного її дідусем на пропозицію українського письменника Олеся Лупія, передану його братом Григорієм Лупієм, з яким Володимир Хома працював на одному із львівських підприємств. На відповідальну роботу відводився тиждень. Майстер мав відповідні матеріали і доброго інструментальника – Василя Баштевича, колишнього воїна УПА. Треба було зробити два штампи. За роботу взялися дружно. Спершу у майстерні засушений лавровий листок було відбито в металі з усіма прожилками, загартовано та відшліфовано. Один пуансон виготовив художник по металу Віталій Стратейчук, відомий своїми творчими ювелірними роботами у Відні, а другий – Василь Баштевич. Потім підготовлені 150 листків Володимир Хома вже вдома припаяв до кільця з цинкового дроту, полакував. Довгою та нелегкою була ця справа, але  кожен листочок виблискував, мов золотий.

До Києва вінок везли в квадратній скриньці. У Будинку письменників львів’ян зустріли Олесь Лупій, Микола Вінграновський, Ліна Костенко… До Канева добиралися по Дніпру, аби потрапити до початку вшанувань. Пройти непоміченими через щільне коло міліції та військовиків було неможливо. Лише з допомогою Василя Касіяна, народного художника СРСР, лауреата державних премій, Героя Соціалістичної праці, Олесю Лупію вдалося пронести вінок і поставити його біля підніжжя пам’ятника Кобзареві.  Потім цей вінок знайшов місце в музейній експозиції.

Довгий час було мало відомо про авторів львівського вінка. А напередодні проголошення незалежності України про створення пам’ятного вінка розповіла в канівському музеї Тараса Шевченка Ольга Хома (донька пана Володимира), показала старі світлини. Історію цього символічного експоната вивчають науковці Шевченківського національного заповідника.

Марія Білик в день приїзду 2 липня 2017 року передала до музею на Тарасовій горі текст статті «Львівський подарунок для Кобзаря», опублікований у жовтні 2007 року Катериною Гречин у газеті «Аудиторія» Національного університету «Львівська політехніка» (використано в цій інформації). До речі, цей навчальний заклад Володимир Хома закінчив у 1958 році, здобувши фах інженера-механіка.

На згадку про зустріч з родинною реліквією Марія залишила запис від в книзі вражень музею Тараса Шевченка і сфотографувалася біля пам’ятного вінка.

 

Віта ДЗИМА, Ольга БІЛОКІНЬ.

Фото Юрія Кардаша

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Круглий стіл «Героїчна Україна: від минулого до сьогодення» у Каневі

Додано: 18.10.2017, 16:15

11 жовтня відбулося засідання круглого столу присвячене Дню захисника України Далі ...

ІІ науково-краєзнавчі Сорокопудівські читання у Каневі.

Додано: 12.10.2017, 11:51

5 жовтня 2017 року були проведені ІІ науково-краєзнавчі Сорокопудівські читання «Історія Канівщини в контексті історії України» Далі ...

Круглий стіл «Підвищення іміджу сучасного фахівця: європейський досвід та українські реалії»

Додано: 12.10.2017, 11:16

Співробітники Шевченківського національного заповідника взяли участь у роботі круглого столу Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова