150-річчя від дня народження академіка Миколи Біляшівського

n421-2 n421-1

n421-4

n421-5

n421-7

n421-8

n421-9

n421-10

n421-11

n421-13

n421-14

24 жовтня громадськість України відзначала 150-річчя від дня народження академіка Миколи Федотовича Біляшівського – відомого археолога, етнографа, фундатора вітчизняної музейної справи, організатора пам’яткоохоронного та природоохоронного  руху в Україні.

Микола Біляшівський народився 12 (24) жовтня 1867 року в Умані (нині – Черкаська область), дитинство пройшло на Білоцерківщині та в Києві. Отримав ґрунтовну освіту: у Київському університеті Св. Володимира  навчався на юридичному факультеті, водночас відвідував лекції з історії В. Антоновича та А. Прахова; природничу освіту отримав у Московському університеті.

Присвятив своє життя дослідженню археологічних пам'яток на теренах України від кам'яної доби до раннього середньовіччя. Один із засновників Київського товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва (1910). Був учасником багатьох археологічних з'їздів, членом редакції журналу «Киевская Старина» та головним редактором «Археологической летописи Южной России».

Фундатор, а також директор (1902 – 1923) Київського міського художньо-промислового музею, колекції якого стали основою Національного музею історії України, Національного художнього музею та Національного музею українського декоративного мистецтва.

У період української революції – член Центральної Ради,   комісар з охорони пам’яток Київської губернії,  керівник відділу музеїв і охорони пам’яток Генерального Секретарства. Автор проекту першого закону України про охорону пам’яток історії, культури й мистецтва (1918).

З 1919 року – керівник етнографічної секції відділу мистецтв Народного комісаріату освіти УСРР. Працював у Кабінеті українського  мистецтва, Етнографічної комісії АН УСРР, Етнографічному товаристві України. Засновник історично-краєзнавчого музею Волині в м. Городок (нині Рівненська область). Сприяв формуванню в Києві Російської картинної галереї, Музею західного та східного мистецтва. Колекція оригіналів мистецьких робіт Тараса Шевченка, зібрана М.Ф. Біляшівським, є основою Національного музею Тараса Шевченка.

24 жовтня 2017 року,  у день народження вченого, відбулося покладання квітів до його  могили та могили  внука Бориса на території Канівського природного заповідника. Із словом про Миколу Біляшівського, його роль у збереженні історичних пам’яток Канівщини, виступили провідний науковий співробітник Шевченківського національного заповідника Зінаїда Тарахан-Береза та завідувач науково-дослідним відділом охорони історичних пам’яток Віта Дзима.

У Києві, під егідою  Всеукраїнського товариства «Просвіта», вшанування Миколи Біляшівського відбулося  в колишньому будинку Центральної Ради (нині − Київський міський будинок вчителя). У заходах взяли участь онук вченого Микола та правнук Богдан Біляшівські, голова «Просвіти» Павло Мовчан, відомі науковці, музейники Києва та співробітники Шевченківського національного заповідника: завідувач науково-дослідним відділом «Історія Шевченкової могили» Людмила Чорна, перший заступник генерального директора  Ігор Ліховий. На завершення заходу співали лірники та бандуристи: доктор мистецтвознавства Михайло Хай, Заслужений артист України Тарас Компаніченко, а також Ярослав Крисько, Сергій Чумак, Едуард Драч, Микола Товкайло.

28 жовтня у вестибюлі музею Тараса Шевченка на Тарасовій Горі  відкрилася виставка: «Академік Микола Біляшівський і Канівщина: життя і праця заради України», на якій представлені експонати із фондів Шевченківського національного заповідника та Національного музею історії України; фотографії Миколи Біляшівського та його дружини, що нині зберігаються у родинному архіві Біляшівських. Виставку відкриває оригінал офорту Тараса Шевченка «Приятелі» (1859), подарований Миколою, Богданом та Ганною Біляшівськими Шевченківському національному заповіднику в 1995 році.

Наукова діяльність та життєва дорога вченого тісно пов'язана із Канівщиною. У 1891 році розпочав дослідження Княжої гори, врятував від знищення значну кількість археологічних скарбів, частина яких (власність Національного музею історії України) експонується на виставці. Купивши 14 десятин землі, Микола Біляшівський заснував хутір «Княжа Гора». Неодноразово відвідував могилу Тараса Шевченка (експонується «Книга вражень» із записом вченого та його сина); в навколишніх селах збирав спогади людей, які зустрічалися із Тарасом Шевченком, намагався встановити місце, де поет хотів купити ґрунт для будівництва хати. Завдяки М.Ф. Біляшівському, збереглася частина чавунного хреста – першого народного пам’ятника, встановленого на могилі Тараса Шевченка у 1884 році.  До уваги відвідувачів виставки – колекція листівок початку ХХ століття із фондів заповідника із зображенням могили Тараса Шевченка, а також серія листівок «Типи і види Малоросії» – із зразками українського народного одягу кінця ХІХ – початку ХХ століття. У селах Канівщини М. Ф. Біляшівський збирав український народний одяг, ужиткові речі. На виставці представлені зібрані вченим вишиті рушники (із колекції Національного музею історії України) та український національний жіночий одяг (із колекції відділу «Народне декоративне мистецтво Канівщини» Шевченківського національного заповідника).

У 1923 – 1924 роках, під час створення на Канівських горах Державного лісостепового заповідника ім. Т.Г. Шевченка, М.Ф. Біляшівський був у числі його організаторів. До кінця життя він здійснював нагляд за станом археологічних пам’яток та природи на Канівських горах.

Завершує експозицію оригінал прижиттєвого фото Тараса Шевченка (Спб, 1858) та записи про сумну подію учасників поховання М.Ф. Біляшівського: у  «Книзі вражень» музею та у «Щоденнику» С. Єфремова.

На відкритті виставки побували гості з Києва: науковці, співробітники Національного музею Тараса Шевченка, лірник Михайло Хай, правнук академіка Біляшівського Богдан (нині – генеральний директор Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»). Як завжди, цікавою була розповідь про наукову та збиральницьку діяльність академіка його внука – Миколи Біляшівського (наукового співробітника зоологічного музею Київського національного університету імені Тараса Шевченка).

Людмила Чорна,

 завідувач науково-дослідним відділом

«Історія Шевченкової могили»

n421-15 n421-16
Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Семінар «Оцифроване надбання: збереження, доступ, репрезентація»

Додано: 30.11.2017, 13:10

21-23 листопада відбувся міжнародний науково-практичний семінар Далі ...

Науково-практична конференція «Мистецькі надбання мого рідного краю»

Додано: 30.11.2017, 10:24

«…будь творчою особистістю, інші ролі зайняті» Далі ...

«Я вірю в силу духу українського народу»

Додано: 30.11.2017, 09:29

Виставка та круглий стіл до 80-річчя від дня народження Вячеслава Чорновола Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова