UKRAINIAN ID. Літературна локація

n461-2 n461-1

n461-3

n461-4

n461-5

n461-6

n461-7

n461-8

n461-9

n461-10

n461-11

7 липня 2018 року у рамках проведення Міжнародного Форуму Ukrainian ID Фондом гуманітарного розвитку України (ініціатор Наталія Заболотна)  у приміщенні будівлі «ЧЕРВОНЕЧОРНЕ» відбулася літературна локація.

Відкрив захід канівський видавець, письменник Олександр Апальков, представивши, як завжди професійно та інтелігентно, своєрідний творчий звіт за 23 роки  діяльності міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas». Насамперед, Апальков подякував письменникам та художникам з Канева, які друкувалися в журналі. (Дехто із названих був присутній на цій зустрічі). Видавець розповів про організаційні, фінансові, ділові аспекти, творчі контакти (вітчизняні та зарубіжні), про видавничі досягнення, літературні традиції та про щорічне проведення журналом міжнародного поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора».

«Українська класика: на якому фундаменті будувати сучасну літературу» — з лекцією на таку тему виступив Ростислав Семків, український літературознавець, літературний критик, перекладач, видавець, доцент Національного університету «Києво-Могилянська Академія», кандидат філологічних наук, член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Безперечно, що фахівця такого високого рівня й таких глибоких знань мала б слухати багаточисельна аудиторія. На жаль, усе було навпаки. Варто було б організаторам для такої лекції призначити більш рейтинговий час, як от о 17.00 год., а не заповнювати його тим, чим він був заповнений в дійсності.

Розпочав Ростислав Семків свою лекцію аналізом задіювання літературної класики (Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка) у сучасному житті. Цікаво було дізнатися про силу нашої літописної традиції з 8—9 ст. до 18 ст., оскільки це гарний матеріал для написання романів. Лектор розповів про пік літературної традиції — барокову літературу (16—18 ст.), про необхідність в шкільному навчанні з обережністю коментувати літературні твори 19 ст., не нав’язувати їх, а зацікавлювати учнів до їхнього прочитання, розумно транслювати тексти, використовуючи нові засоби (наприклад, починати вивчення поеми «Кавказ» Шевченка з того, як її декламує Сергій Нігоян, боєць Самооборони Майдану). Вчений наголосив на доцільності використовувати досвід західних шкіл у вивченні писемних текстів, а саме — проговорювати контекст. Це добре сприймається учнями. Закликав уважно ставитися до класики 20 ст., яка поділяється на ідеологічну і національну, до творів шістдесятників, до «пробачених» письменників (Рильського, Бажана, Сосюри, Тичини, Довженка, Яновського), які були на різних стадіях конформізму, але залишилися видатними постатями. Звернув увагу на те, що нині у топ 20 книг, які продаються щотижня, входять зарубіжні автори, крім однієї авторки з України (особливо у святкові дні) — Ліни Костенко. Хорошу поезію читачі поважають саме у такий спосіб. Ростислав Семків зауважив, що нині відкритим залишається питання, за якими критеріями визначати належність письменників до української літератури: за мовою чи за тематикою? Нині, як до українських класиків ставляться до Андруховича, Забужко, Діброви, Малковича. І насамкінець, лектор закликав  чекати на нові літературні несподіванки.

Літературну локацію продовжив круглий стіл на тему «Культурна спадщина як фактор національної ідентичності та економічного розвитку», який провела Олена Рофе-Бекетова, громадська активістка, керівник напрямку «Культурні проекти» фонду «Харків з тобою».

Томас Бруннер з Австрії, який нині мешкає у Дніпрі, Олена Жукова (Харків), Наталія Мотирьова (Одеса), Влодимир Мещеряков (Одеса), Олена Терешенко (Київ), Дмитро Іванов (Київ-Канів) піднімали злобоненні питання: про стан сучасного міста, села і долю історичних будівель, пам’яток культури;  про необхідність вести роз’яснювальну роботу серед людей аби вони розуміли цінність споруд, біля яких вони живуть, адже така споруда може приносити економічну цінність, притягувати увагу людей — це важлива функція пам’ятки. Йшлося про важливість інвестиційної привабливості території, про основний напрям капіталізації — туризм, про кластерну економіку, про культурну ренту, про музеєфікацію пам’яток, про тенденцію створювати приватні музеї (переважно етнографічні або середовищного типу (напр. «Мамаєва слобода» у Києві)). Було наголошено на тому, що сьогодні власники великого бізнесу, особливо у великих містах, перешкоджають зберіганню культурної спадщини, відбирають будівлі, зокрема пам’ятки культури і використовують не за їхнім прямим призначенням. Представники влади, які повинні відповідати за збереження пам’яток культури не роблять цього. В країні відсутня внутрішня політика з цього питання, закон хоча й поганий, але й такий який він є не виконується. Міністерство культури не реагує мобільно на питання обліку музейних пам’яток. Усе це, на думку виступаючих, є нерозумінням високопосадовцями національної ідентичності, нерозумінням того, що культурна спадщина — це питання національної безпеки, а безвідповідальність — злочин проти пам’яток культурної спадщини. Тому надія нині не на представників влади, а на почуття відповідальності усіх небайдужих до збереження української культури. Учасники круглого столу «Культурна спадщина як фактор національної ідентичності та економічного розвитку» прийняли Ухвалу, яку Олена Терешенко зачитала цього ж дня в музеї Тараса Шевченка на Тарасовій горі на панелі Culture ID «Вага культурного капіталу».

Для тих, хто хотів почути і побачити сучасних молодих поетів було проведено поетичні читання. Свої вірші декламували Дмитро Лазуткін, Вано Крюгер, Анна Малігон, Елла Євтушенко, Заза Пауалішвілі. Їхня поезія мабуть більше зрозуміла і близька людям молодого віку, аніж тим, хто вихований на літературі 19-20 ст. Тому враження — неоднозначні. Загалом сферу тематичної зацікавленості поетів можна визначити так: побутова, описово-предметна, іноді метафорична, іноді з вживанням нецензурної лексики (у декого).

Насамкінець, літературну Черкащину на літературній локації представили двоє письменників, твори яких добре відомі в Україні й відзначені літературними преміями це — Станіслав Стеценко та Володимир Єрьоменко.

Текст і фото Світлани Брижицької

n461-12

n461-15

n461-16

 n461-13

n461-14

n461-17

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Гран-Прі Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» Георгію Георгіадісу

Додано: 25.07.2018, 12:04

«Тарас Шевченко єднає народи» - Міжнародний проект-конкурс, який у 2018 році вже втретє поспіль пройшов в Україні Далі ...

Художній всесвіт Віктора Крючкова

Додано: 13.07.2018, 13:03

10 липня 2018 року у Шевченківському національному заповіднику відкрилася персональна виставка відомого черкаського скульптора, члена Гільдії українських медальєрів та Національної спілки художників України Віктора Крючкова (м. Черкаси). Далі ...

UKRAINIAN ID. Літературна локація

Додано: 10.07.2018, 14:27

7 липня 2018 року у рамках проведення Міжнародного Форуму Ukrainian ID відбулася літературна локація Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова