Кілька рядків про емоції…

n475-2 n475-1

n475-3

n475-5

n475-7

n475-8

n475-9

Виставка, присвячена творчості київського художника Стефана Статецького, відкрилася 9 листопада 2018 року в галереї Музею Тараса Шевченка Шевченківського національного заповідника у Каневі. Два скупі рядки інформації… Але вдивимось уважно, скільки стоїть за ними.

Емоції… Вони супроводжували весь процес створення виставки. Хвилювання, навіть певні побоювання з самого початку. Бо, насправді, ми відкривали своєрідну «terra incognita» творчість художника, практично невідомого ані мистецькій  спільноті, ані широкому загалу.

Сотні робіт Стефана Статецького зберігалися у його квартирі – частково прикрашали стіни, а більшість – «відпочивали» у валізі під ліжком. Вдова художника Тетяна Левченко,  музейний працівник з великим досвідом,  дуже сумлінно поставилася до пам’яті чоловіка, залишивши все в домі художника майже так, як за його життя. Лише численні друзі та близькі люди могли бачити його роботи. Всі вони висловлювалися майже в один голос - картини повинні побачити життя, ця творчість надто своєрідна та жива, щоб залишатися і далі невідомою. Так народилася ідея виставки. Ми, колеги Тетяни з Музею історії Десятинної церкви та гостинний і творчий колектив Музею Тараса Шевченка у Каневі, зробили все, що могли, і навіть більше, щоб ця виставка відбулася.

Відкриття мистецької виставки на Тарасовій Горі показало, що це перший етап на подальшому шляху визнання художника. Попереду, вочевидь, творча робота над створенням каталогу робіт та популярність, яку, на жаль, його твори здобудуть не за життя автора.

Чому ж так сталося, що його не визнавали? Відповідь знаходимо в біографії митця. Річ у тім, що Стефан Статецький у далекі 60-ті та 70-ті роки минулого століття був у радянському Києві українським патріотом. Сучасники художника згадують, що він розмовляв завжди тільки українською, навіть в офіційних установах, викликаючи зрозуміле обурення у чиновників. Найулюбленішим поетом, своєрідним кумиром митця був Тарас Шевченко. Портрети, поетичні збірки поета, мистецькі альбоми заповнювали полиці численних шаф у його квартирі. Особистість Шевченка притягувала до себе художника, ставала своєрідним якорем для збереження власної ідентичності в радянському культурному просторі. Дуже великої поваги заслуговує той факт, що Статецький, попри невизнання та інформаційну порожнечу навколо себе, продовжував працювати та писати роботи «в стіл».

Отже продовжимо про емоції. Подив. Справжній подив, який посилювався по мірі розпакування ящиків з картинами. З полотен на нас дивилося саме життя, неприкрашене, звичайне, але від того не сіре та бідне. Дивилося очима веселого робітника в тільняшці, світилося заходом сонця над українськими ланами з довгими тінями від пірамідальних тополь, розливалося зеленкуватими хвилями річок та ручаїв. І в тому житті вирувала третя емоція.

Радість життя у кожному кольорі, у кожному русі. Кожен, хто прийшов на виставку, відчував кожну роботу художника по-своєму, враження поніс із собою додому. Сподіваємось, і ви зможете, тільки приходьте. Хай за вікном пізня темна осінь, а невдовзі й зима, тут цвіте літо. Воно залишить посмішку на вашому обличчі, а світ навколо стане трошки світлішим. А якщо так, то й ми, музейники, чиє завдання – зберігати та показувати, досягли своєї мети.

Євгенія Кудрявцева,

зав. фондами Музею історії Десятинної церкви

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Ремонтні роботи

Додано: 23.11.2018, 08:55

Виставка «Шевченко-художник»

Додано: 20.11.2018, 11:40

13 листопада у науково-дослідному відділі «Літературна Канівщина» відбулося відкриття виставки «Шевченко-художник» Далі ...

Немає поганої поезії...

Додано: 20.11.2018, 11:12

У науково-дослідному відділі «Літературна Канівщина» відбувся літературний вечір Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова