Добра душа і жила добром

n503-2 n503-1

 

n503-3

 

n503-4

 

n503-5

30 березня 2019 року минуло двадцять років, як закінчився земний шлях канівської поетеси Катерини Піки. Шевченківський національний заповідник вшанував пам'ять поетеси, учасниці урочистого відкриття Шевченківського меморіалу на Тарасовій горі у червні 1939 року, літературно-мистецьким  вечором «Добра душа і жила добром», який зібрав вдячних канівців у залі Центру культури і мистецтв 4 квітня.

 

Слова твої лилися легко, як струмок,

І широко, і вільно, мов Дніпрове плесо,

І ти пісенно їх сплітала у вінок,

Воістинно народна Поетеса!- цими словами із поезії Людмили Лещенко розпочався вечір.

74 роки життя Катерини Піки пов’язані із Каневом. Саме це місто стало свідком народження тисяч поетичних рядків, сотні з яких були присвячені йому і українській Святині – Тарасовій-Чернечій Горі. Вона була вдячна долі, що народилася у благословенному Кобзаревому краю і, що саме тут її благословив Тарас:

І я росла на славній ниві щедрій,

Росли зі мною людяність і щедрість,

Писалися легенди і вірші,

Про рідний край і про давно минуле,

Про те, що пам’яталось, не забулось,

Що назавжди лишилося в душі.

 

Його в собі ніколи не тримала,

Усе, що мала, людям віддавала

І мрія моя сонячна збулась,

Завжди зі мною верби і тополі

І зараз я навіки вдячна долі,

Що тут мене благословив Тарас.

Катерина Іванівна Піка – автор чотирьох поетичних збірок: двох прижиттєвих - «Щедрість» (1993) і «Канівчаночка» (1988), та двох, які були надруковані по смерті поетеси: «Любов вічна» (2009), «Щедрого серця струна» (2015). Громадськість Канівщини достойно оцінила творчу діяльність поетеси, присудивши їй почесне звання Лауреата літературної премії імені Олекси Кобця (Варавви) за 1994 рік.

Вона була частого гостею Тарасової гори. В одному із її рукописів є запис: «Мені дуже щастило на виступи і зустрічі в Кобзаревому домі: 125-річчя від  дня народження Т.Г. Шевченка. Відкриття пам’ятника (1939),  150-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка (1964), вручення музею ордена Дружби народів (1975),  50 років музею (1989),  вітання учасників СФУЛТ (Світова Фундація Українських Лікарських Товариств), щорічні зустрічі у Кобзаревому домі з творчою молоддю Канівщини....». Але опрацьовані книги музейного «Літопису» свідчать, що таких зустрічей було набагато більше. Все життя Тарасова гора була для поетеси місцем духовної сповіді, криницею мудрості, джерелом поетичного натхнення. У супроводі музейного хору «Кобзарева криниця» її поетичні вітання линули  до гостей Тарасової гори, яка дарувала їй неповторні миттєвості, щоб в майбутньому вони перелилися в нові віршовані рядки. В її авторських та колективних збірках близько семидесяти творів, присвячених українській Святині. Саме з Тарасової гори  поезії Катерини Піки прямували до Канади, Австралії, Росії, США, Австрії, Бразилії, Італії. Її  вірші були тією ниточкою, що єднала сотні українців  діаспори з Україною: «… її поезія не замикається в межах рідного обширу, а як вольний прудкокрилий птах б’ється грудьми об далекі овиди і відлунює там в чулих, стужених за вітцівськими порогами земляків своїх аж ген за морями-океанами сущих. Воістину щедрою рукою роздає поетеса скарб душі своєї всім, хто спраглий Слова, хто хоче знайти (і знаходить!) в поезії для себе те, чого не купиш ні за які гроші – причастя таїни буття» (Федір Руденко, поет ).

Поезія Катерини Піки на вечорі прозвучала у виконанні поетеси Людмили Лещенко, Віри Носенко, юних учасників творчої студії при Центрі культури і мистецтв, а також ведучих вечора – завідувачів відділами Шевченківського національного заповідника – Надії Долгіч та Ірини Юрченко. Пісні на слова Катерини Піки, покладені на музику канівським композитором, викладачем Канівського коледжу культури і мистецтв Володимиром Байкіним, прозвучали у виконанні самого композитора, тріо у складі Наталії Апонасевич, Валентини Москалець, Ніни Мусієнко, а також викладачки коледжу Ольги Бутенко та її студентів: Романа Сігніта та Вікторії Жошкіної.  Спогадами  про поетесу, незмінного члена літературної студії «Зорянка», поділилися голова літстудії Тамара Яковенко, композитор Володимир Байкін, поети Микола Москалець, Віра Носенко, Віктор Труфанов.

Багато канівців, які були учасниками цього літературно-мистецького вечора, долучилися до глибоких таїнств вічної любові до рідної землі, людяності, щирості, щедрості, очистилися і просвітліли душею. Вечір завершився поезією талановитого канівського поета Федора Руденка, присвячено поминальним роковинам К.І. Піки:

 

Катерино Іванівно,

Катерино Іванівно,

Це ж бо квітень уже, це ж надворі весна,

Це назустріч громам, що грядуть за туманами,

Озивається Вашого серця струна.

Їй дзвеніти і повнитись барвами літечка,

Їй будити оглухлі, зачерствілі серця,

Доки сонце встає, доки трепетна квіточка

Промінь сонця спива…

Без кінця, без кінця…

…Катерино Іванівно,

Катерино Іванівно,

Це ж бо квітень уже,

Це ж надворі весна…

І до нас, до живих, за густими туманами,

Озивається Вашого серця струна.

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Конференція "Шевченківський заповідник у Каневі"

Додано: 18.07.2019, 15:45

Запрошуємо Вас до участі у Всеукраїнській науково-практичній конференції Далі ...

«В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля»

Додано: 19.06.2019, 11:45

15 червня 2019 року на Тарасовій горі у Каневі, відбулося урочисте вручення відзнаки Фонду Тараса Шевченка Далі ...

Раїса Василівна Танана — подвижниця музейної справи

Додано: 12.06.2019, 14:06

При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова