Золоте перевесло мистецької династії Саєнків

n524-2 n524-1

n524-3

n524-4

n524-5

n524-6

n524-7

n524-8

n524-9

n524-10

n524-11

n524-12

Цього року українська громада відзначала 120-річчя з дня народження народного художника України, майстра народно-декоративного мистецтва Олександра Саєнка. З нагоди ювілейного дня народження родина Саєнків впродовж року презентувала кілька культурно-мистецьких проектів у  різних областях України.

У вересні розгорнуто експозицію виставки «Золоте перевесло мистецької династії Саєнків» у музеї на Тарасовій Горі. На виставці представлено п’ятдесят вісім творів із родинної колекції та з фондів Шевченківського національного заповідника, виконаних  з різних матеріалів багатьма техніками представниками мистецької родини Олександром Саєнком, його донькою Ніною Саєнко та онукою Лесею Майданець-Саєнко.  

Голова роду Олександр Саєнко народився у м. Борзна на Чернігівщині. У два роки втратив слух, та це не стало на перешкоді здійснення  його мрії стати митцем. Знайомство родини з Ганною Барвінок та Петром Ге дозволило отримати початкову мистецьку освіту та навчитися спілкуватися не використовуючи мову жестів. Хлопець став учнем єдиного на той час Петербурзького імператорського училища для дітей з вадами слуху. Можливість читати слова за рухом вуст співрозмовника відкрила подальшу мистецьку дорогу талановитому юнаку, який продовжив навчання  у Київському художньому училищі, потім у Миргородському художньо-промисловому інституті. Знайомство, висока оцінка і підтримка видатного митця Василя Кричевського спонукала хлопця до опанування різноманітних технік української народної творчості. «Мені запам’ятались лекції з народного мистецтва, композиції, орнаментики… Василь Кричевський відкрив для мене науку про українське народне мистецтво», – згадував Олександр Саєнко. Так формувався його авторський національний мистецький стиль. Після закінчення навчання, вже маючи певний досвід, власний стиль, Олександр Саєнко завжди дослухався порад вчителя.

У 1937 році, на прохання автора проекту музею Тараса Шевченка у Каневі Василя Кричевського, Олександр Саєнко створює для першої експозиції музею панно «Тарас Шевченко під вербою» (дерево, солома, темпера, 100х160). У період ІІ Світової війни музейна експозиція майже повністю була знищена, але фрагментів роботи митця не було знайдено. Тільки по війні, під час пошукових експедицій, роботу було знайдено та, після реставрації автором, повернуто у зали музею Тараса Шевченка. І сьогодні відвідувачі Тарасової Гори надовго зупиняються перед перлиною українського народного мистецтва, захоплюючись переливом золотої соломи та ритмом ліній, створених Олександром Саєнком.

 Перша персональна виставка вже тоді знаного українського митця Олександра Саєнка у музеї Тараса Шевченка відбулася у липні – вересні 1967 року. Твори у техніці ручного ткацтва, інкрустації соломкою, вибійки, орнаментальні декоративні тарелі, посуд, меблі захоплювали відвідувачів Тарасової Гори. За три місяці експонування виставки, її оглянуло майже вісімдесят тисяч відвідувачів. Відповідальними за презентацію виставки були призначені головний хранитель Канівського музею-заповідника Тараса Шевченка Базилевич Тамара Федорівна і заступник  директора з наукової роботи Тарахан-Береза Зінаїда Панасівна. У Книзі обліку виставок  1967-1979 рр. зроблено такий запис: «… Чимало попрацювали наукові працівники над художнім оформленням виставки, про неї публікували матеріали у пресі. Була виставлена «Книга запису вражень від виставки робіт Саєнка О.Ф., яку музей передав автору виставлених робіт під час обговорення виставки, в день її закриття. В знак глибокої вдячності за гарно організовану виставку картин художник подарував музею одну із кращих своїх робіт на шевченківську тематику: «На панщині пшеницю жала», яка збагатила фонди музею Тараса Шевченка. Виставка привернула до себе увагу широкої громадськості і була значною подією в культурному житті Канева та Черкаської області. Науково-методична рада музею вирішила організацію подібних виставок зробити традицію». Подарована автором робота експонувалася на мистецьких виставках. У 1994 році з 25 червня по 20 жовтня відбулася мистецька виставка родини Саєнків, де вперше було представлено роботи мистецького роду.  Відвідало виставку  майже 11 тисяч шанувальників українського мистецтва.

Однією із важливих подій в українському мистецькому просторі 1999 року було відзначення 100-літнього ювілею Олександра Саєнка. На Тарасовій Горі  організовано виставку «Мистецтво родини Саєнків», де представлено твори трьох поколінь: Олександра Ферапонтовича,  Ніни Олександрівни (доньки) та Лесі (онуки). Впродовж місяця виставку оглянуло більше 10 тисяч гостей з України та закордону.

Через двадцять років канівці знову вітають Саєнків у музеї Тараса Шевченка. У виставковому залі вже традиційно розгорнуто родинну мистецьку виставку. Крім унікальних графічних творів, виробів із соломи та ткацтва ручної роботи, вибійки голови роду народного художника України Олександра Саєнка, у залі – роботи Ніни Олександрівни Саєнко – заслуженого діяча мистецтв України, кавалера орденів княгині Ольги та Святої Варвари, члена Спілки художників України, Спілки майстрів народного мистецтва, Європейської текстильної асоціації, яка, успадкувавши талант батька, продовжила традицію творення  українського мистецтва, надихаючись енергетикою його кращих зразків та  мистецькі твори  онуки Лесі Майданець-Саєнко, художника декоративного мистецтва, магістра живопису, кандидата мистецтвознавства, доцента, члена Національної спілки художників України (1992), Європейської текстильної асоціації (1995). Свого часу закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1992, факультет художнього текстилю), асистентуру-стажування при Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, нині – професор КДІДПМіД ім. М. Бойчука, нагороджена орденом Святої Варвари за благодійну роботу з глухонімими дітьми – гобелени  у техніці ручного ткання та  вироби з соломи та у техніці  батик. Характеризуючи творчість   Лесі Леонідівни доктор  філософських наук  Володимир Личковах,  наголосив, що «Семіотика, тобто знакова сфера Лесиних образів, імпонує поєднанням традиційного і модерного в родоводі  Саєнків… ». Це  надзвичайно вразило відвідувачів виставки, які прийшли на Тарасову Гору у день проведення урочистої творчої зустрічі. Серед чисельних гостей цього дня були і учасники міжнародного скульптурного симпозіуму, який проходить у Каневі. Роботами української мистецької династії Саєнків захоплювалися  скульптори з Франції, Німеччини, Канади, Японії та України. Засвітивши  свого часу творчу зірку на культурному небосхилі, мистецька спадщина Саєнків не припиняє вражати своїм розмаїттям, неповторністю колориту, народністю. «Я щасливий, що міг своїм мистецтвом дарувати радість людям. Усе життя я вчився у народу. Він дав мені знання, силу і наснагу. Тому найвищу свою місію як митця вбачаю в служінні йому», – і ці слова Олександра Саєнка лейтмотивом проходять через усю творчість його талановитої родини.

 

Тетяна Чулкова,

старший науковий співробітник сектору виставок

Шевченківського національного заповідника.

n524-13

n524-15

n524-14

n524-16

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Виставка Петра Грицюка

Додано: 17.10.2019, 09:49

В музеї «Народне декоративне мистецтво Канівщини» діє виставка Далі ...

Ми діти козацького роду

Додано: 17.10.2019, 09:27

Козацьке свято дитячого садочка Далі ...

"Вічність у пісні"

Додано: 9.10.2019, 10:59

11 жовтня відбудеться презентації книги Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова