Корифей українського театру

…Артист,художник з голови до ніг,

Він сміхом потрясав притихлу залу,

Скорботою будив юрбу опалу

І слово як алмаз беріг.

Блажен народ, що мав такого сина,

Там де його терниста путь ішла,

 З нових квіток і колосків звила

Вінець йому безсмертний Україна.

Рильський М.

 

n562-1 Українська земля виростила багатьох прогресивних діячів вітчизняної культури, які присвятили її розвиткові життя та творчість. Марко Лукич Кропивницький – геніальний український актор, талановитий режисер, визначний драматург, здібний художник-декоратор, організатор театральних колективів, людина високого інтелекту, без якого немислимий розвиток професійного українського театру.

Марко Кропивницький народився 22 травня 1840 року у селі Бежбайраках на Херсонщині (нині – Кіровоградська область) у родині дрібного шляхтича, управителя панського маєтку.

Дитинство та юність майбутнього корифея  українського театру були неймовірно важкими. Коли хлопчикові було п`ять років,його мати покинула батька з двома дітьми та втекла з гусарським ротмістром І. Рузевичем. Розлад у сім`ї батько переживав дуже важко, почав пити, Марко із сестрою Ганною часто тікали з дому та жили по сусідах. Пізніше батько одружився на няньці свої дітей, яка їх не любила і стала згодом не тільки господинею дому, а і злющою мачухою. Її ненависть до Марка та Ганни зросла з появою власних дітей. Так тривало кілька років, доки батька не вигнали з роботи. Тепер займатися дітьми в нього не було не тільки бажання, а й часу, адже потрібно було шукати роботу. Так діти опинилися у священика Нестеровського, який змушував їх тяжко працювати.

Систематичної освіти Марко не отримав. Від Нестеровського вони з сестрою потрапили до приватної школи князя Рудьковського, але справжнім освітнім закладом вона не була. Діти знову опинилися в наймах, де їм жилося ще важче.

Коли батько повернувся на стару роботу – економом у маєток – Марко покинув школу  Рудьковського, і майже рік вчився разом із панськими дітьми. За цей час хлопець непогано оволодів французькою та німецькою мовами. Але згодом пани поїхали до Італії, а здібного хлопця віддали генералові Бутовському – тепер Марко мав учитися з його дітьми. Але знову опинився в наймах: його примушували виконувати найважчу роботу, а згодом відправили до родичів генерала в Єлисаветград лакеєм, звідки він утік додому.

Коли хлопець трохи оговтався, батько відвіз його до міста Бобринець, де Марко Кропивницький вступив до місцевої повітової школи та оселився у своєї бабусі. У Бобринці Марко зустрівся та почав спілкуватися з матір`ю, яка, добре володіючи багатьма музичними інструментами, навчала сина грі на фортепіано, скрипці, гітарі. Проживання в бабусі теж мало великий вплив, адже всі діти цієї родини були музично обдарованими.

У Бобринці хлопець уперше побачив та був зачарований виставами театру, які приїжджали в місто. Мандрівний цирк на все життя залишив слід у душі Марка – розповіді про нього проходять мало не через усі його спогади.

У 1956 році Марко Кропивницький закінчив повітове училище з похвальною грамотою та поїхав до Києва вступати до гімназії. На жаль, іспити юнак склав невдало, тому мусив повернутися до Бобринця та працювати в місцевому суді.

У 1862 році Марко, бажаючи все ж продовжити навчання, поїхав до Києва, але знову невдало здає іспити. Марко Кропивницький наполегливо займався самоосвітою, вивчаючи українську та російську літератури, історію, ознайомився з деякими театральними та літературними діячами, відвідував театр. Враження від побаченого на сцені були настільки сильні, що юнак вирішив негайно написати п’єсу. Його першим твором став «Микита Старостенко». У Бобринці Марко Кропивницький прожив до 1870 року. Після смерті батька він залишив офіційну службу, розпродав майно та виїхав до Одеси.

Прибувши до міста, Кропивницький насамперед відвідав італійську оперу та народний театр, організований графами Марковим та Чернишовим. Там він зустрів знайомих акторів, які знали його як талановитого актора і невтомного організатора театральних вистав, запропонувавши вступити до трупи та взятии участь у виставі «Сватання на Гончарівці». Вистава фактично вирішила долю Марка Кропивницького як професійного українського актора ти драматурга.

Успіх Марка Кропивницького був беззаперечним. Артис був спрвжнім патріотом, завжди наголошуючи на природності та правдивості українського театру, доводив, що укаїнці попри всі заборони мають право на власну мову і культуру.

У 1910 році з нагоди річниці Тараса Шевченка, єлисаветградські аматори підготували концерт, усі кошти з якого мали піти на спорудження пам`ятника великому кобзареві. До участі в концерті запросили й Марка Кропивницького. Незважаючи на похилий вік, Марко Лукич погодився приїхати. Його виступ став окрасою концерту.

Смерть засновника українського театру стала великим горем для всього мистецького світу України та країн, де його творчість була добре відомою. На похорон Марка Кропивницького у Харкові зібралися тисячі людей – востаннє віддати шану митцеві.

За майже п`ятдесят років діяльності в галузі драматургії та театру Марко Кропивницький написав сорок вісім п`єс, значна частина яка увійшла в золоту скарбницю української класичної драматургії. Як патріот свого краю, він через усе своє життя проніс любов до батьківщини ,свого народу, переймаючись його долею. Ім`я Марка Лукича Кропивницького назавжди збереглося в пам`яті народу та в історії світового мистецтва.

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Пагінці Тарасової верби, що перетнули кордони

Додано: 10.07.2020, 11:18

Відтепер Тарасова верба росте в Чікаго Далі ...

Річниця Шевченківського меморіалу в Каневі

Додано: 18.06.2020, 14:39

18 червня 2020 року відзначаємо 81 річницю з дня відкриття Меморіалу на Тарасовій Горі Далі ...

Міжнародна хартія меморіальних музеїв

Додано: 18.06.2020, 09:56

При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова