Пам'ять людська вічна…

Сьогодні хочеться пригадати події 1988-1989 років, коли українська громада в Україні та закордоном готувалася до відзначення 175-річниці з дня народження Тараса Шевченка. До цієї дати у канівському музеї відкрилася нова експозиція, готувалися і презентувалися нові виставки, відбувалися культурно-освітні програми та заходи. Вестибюль музею Тараса Шевченка прикрасили новоствореними монументальними панно на шевченківську тематику.

Ще в 30-х рр. ХХ століття архітектор музею Василь Кричевський запланував оформити вестибюль музею на першому і другому поверхах унікальними мистецькими розписами. Проте у ті складні часи заборони усього українського, національного оздобити музей народними сюжетами йому не вдалося. Тільки через пів століття відомий український митець  із Києва Олександр Іванович Івахненко реалізував його творчу ідею.

Впродовж життя художник працював у галузі книжкової графіки, монументального мистецтва та станкового живопису. З особливою відповідальністю, за рекомендацією свого вчителя, народного художника України Михайла Дерегуса, підійшов до оформлення вестибюлю у  музеї Тараса Шевченка у Каневі. Ось як сам художник коментував свою творчу роботу: "Я перейшов на станковий живопис, навіть монументальні розписи робив у Каневі. В основу моїх робіт покладена обернена перспектива. Річ у тім, що коли глядач дивиться на правильне зображення, скажімо, на фотографію, то погляд пробиває площину і далі губиться на лінії горизонту... А в оберненій перспективі погляд повертається до глядача і саме тоді відбувається активне сприйняття усього, що ви бачите в картині. Ну і використовую ще умовне рішення форми... От, скажімо, в мене на одній з робіт по площині в'ється стежка, але це ніби і не стежка, а вишитий рушник... Тобто в конкретні предмети я намагаюся закладати ще якийсь інший зміст. В картині, на мою думку, мусять бути якісь пропуски. Скажімо, одна форма більш деталізована, а інша спрощена, площинна. Це на підсвідомому рівні активізує сприйняття твору, виникають запитання і ми підсвідомо шукаємо в картині відповідь на них". Художник у полотнах на теми Шевченкової поезії по-своєму відтворив Україну. І поле, й небо, і море, й пісня, і стосунки людей незвичайні. Найхарактерніша риса його картин — їхня внутрішня насиченість українським духом. Це те, що є в національному одязі, обряді, танці, пісні, музиці. Все це побачити, сформувати в певний образ і відтворити може лише той митець, який має генетично багату і цілісну натуру. Характеризуючи монументальні панно у вестибюлі музею Тараса Шевченка, мистецтвознавець Олександр Федорук сказав: «Івахненко увійшов до храму Шевченкіани природно… Його чисті мистецькі руки заторкнули свіжістю мислення образну духовну атмосферу музею Тараса Шевченка у Каневі; розписи Олександра Івахненка не тільки сприйняли – це занадто мало сказано! Їх поставили в один ряд із національною мистецькою поетикою Василя Кричевського….». 

Багатьом відвідувачам музею Тараса Шевченка пощастило познайомитися особисто з автором мистецьких панно, уже на той час дуже шанованим і відомим у мистецькому світі молодим художником Олександром Івахненком. І це спілкування, у більшості випадках, відкривало перед людиною новий світ поезії українського поета, ставало своєрідним одкровенням власних внутрішніх відчуттів, новим осмисленням власного життя і постаті Тараса Шевченка.

Мудрим, веселим, життєрадісним, добрим, красивим, талановитим він запам’ятався і нам, працівникам Шевченківського національного заповідника. Для багатьох із нас став добрим другом, порадником  на багато років. Слідкували і раділи його творчим проектам, створенню кожної нової картини. Творчість Олександра Івахненка вражає і не залишає байдужим кожного, бо: «…він поєднував новаторство з традиціями національного мистецтва, культури українського народу, його духовності. Художник належить до плеяди найталановитіших українських майстрів. Його творчість позначена глибоким, вдумливим прочитанням літературних творів, тонким психологізмом, ущерть наповнена глибинною духовністю народного життя…».

Він не міг бути іншим. Народжений на Чернігівщині, з дитинства був закоханий у національне мистецтво. Навчався у Прилуцькій художній студії, якою керував Іван Макарович Трінчук-Задорожний, а у 1961 році вступив до Київської художньої середньої школи ім. Т. Г. Шевченка. Пізніше здобув освіту у Київському державному художньому інституті у майстерні книжкової графіки (1968-1974). Вчився у таких відомих художників, як В. І. Касіян, В. Я. Чебаник.  Далі Олександр Іванович працював над своїми роботами у Творчих майстернях Академії мистецтв СРСР в Україні під керівництвом Михайла Дерегуса (1976-1979).

У 80-х рр. ХХ ст. Олександр Іванович ілюстраціями до книги В.  Скомаровського «Тарасові шляхи» започаткував власну шевченкіану. Один за одним з’являлися ілюстровані й оформлені ним художні видання творів Тараса Шевченка: «Садок вишневий коло хати» (1982), «Поеми» (1984), «Поезії» (1988). Саме за кольорові ілюстрації до двотомника «Поезії» (видавництво «Веселка»), що побачив світ у дні святкування 175-річчя з дня народження великого сина України він став лауреатом Державної премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі образотворчого  мистецтва (1989).

У колекції Шевченківського національного заповідника зберігається безцінний скарб: 76 творчих робіт Олександра Івахненка до 27 творів Тараса Шевченка. Перша персональна виставка творів художника О. Івахненка у канівському музеї експонувалася у 1986 році. З того часу, постійно в експозиції представлені роботи художника за мотивами поеми Тараса Шевченка „Катерина”.

Шість років тому, 9 червня, передчасно, на 65-му році життя, пішов у вічність великий українець Олександр Іванович Івахненко – член-кореспондент Національної академії мистецтв України, заслужений художник України, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, доцент кафедри графіки Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ „Київський політехнічний Університет”. У пам’ять про відомого українського художника, доброго друга музею Тараса Шевченка у Каневі, влітку цього року ми планували організувати мистецьку виставку із зібрання Шевченківського національного заповідника та родинної колекції. Через об’єктивні причини (карантин пов'язаний з  епідемією коронавірусу) виставкові зали музею ще зачинені, тому ми пропонуємо переглянути виставку пам’яті Олександра Івахненка «Натхненний словом Кобзаря» онлайн.   

 

Переглянути виставку >>>

Тетяна Чулкова, Людмила Сокур

Фото та презентація  виставки– Юрій Кардаш


Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Пагінці Тарасової верби, що перетнули кордони

Додано: 10.07.2020, 11:18

Відтепер Тарасова верба росте в Чікаго Далі ...

Річниця Шевченківського меморіалу в Каневі

Додано: 18.06.2020, 14:39

18 червня 2020 року відзначаємо 81 річницю з дня відкриття Меморіалу на Тарасовій Горі Далі ...

Міжнародна хартія меморіальних музеїв

Додано: 18.06.2020, 09:56

При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова