Культурна дипломатія Тарасової Гори

n573-2 n573-1

n573-3

n573-4

n573-5

n573-6

n573-7

n573-8

n573-9

n573-10

n573-11

n573-12

n573-13

n573-14

n573-15

У середу, 15 липня ц.р., на гостину до Шевченківського національного заповідника завітали одна за одною дві делегації, очолювані послами двох дружніх Україні держав – Польщі та Казахстану, сторінки історії яких пов’язані з іменем Тараса Шевченка і минувшиною Канева.

Меморіал Тараса Шевченка – це саме те місце пам’яті в культурному просторі України, де чи не щодня відбувається щось варте уваги значно більшого числа наших співгромадян, ніж безпосередніх учасників подій.

До таких належить і ця напрочуд символічна зустріч Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Польща в Україні Бартоша Яна Ціхоцького, його колеги – Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Казахстан в Україні Дархана Калетаєва та екс-Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Білорусь (2007-2010 р.р.), а нині – в.о. генерального директора Шевченківського національного заповідника Ігора Ліхового, яка відбулася у музеї Кобзаря. Символізм цієї зустрічі полягає в прагненні всіх трьох сторін підтримувати активні економічні стосунки між країнами, примножувати культурні, і зокрема, духовні цінності як свого, так і дружніх народів, якими традиційно для України є Польща та Казахстан. Адже саме це і є покликанням зовнішньої політики держав і, насамперед, культурної дипломатії.

Посли обох держав разом із своїми колегами – дипломатами та представниками влади – заступником голови Черкаської ОДА Романом Карманніком та міським головою Канева Ігорем Ренькасом - поклали квіти до меморіалу Шевченка на Тарасовій Горі, віддавши данину шани національному Генію, а також відвідали музей, де з цікавістю оглянули експозицію. Екскурсію по меморіалу Кобзаря та залами музею для поважних гостей провів Ігор Дмитрович Ліховий.

Посол Республіки Польща в Україні Бартош Ян Ціхоцький, відвідавши перед цим місцеву лікарню, й уперше перебуваючи на святій для кожного українця землі, сказав таке: «На фундаменті спільної історії ми маємо будувати і спільне історичне майбутнє. Нині ж головним викликом усьому людству і нашим народам, зокрема, став коронавірус. І ми повинні до цього серйозно підходити. Але сподіваюся, що усі будемо мати надалі більш оптимістичні приводи для зустрічей та співпраці. Місто Канів у Польщі є дуже відомим, звісно, завдяки Тарасові Шевченку. Ми – поляки - вважаємо природнім бажання допомогти нашим сусідам у боротьбі з недугою, з якою нині бореться весь світ. Співчуття і допомога – одна із головних рис нашого народу. Саме тому й допомагаємо в боротьбі з коронавірусом Білорусі, Молдові, іншим країнам. Сьогодні така ж наша місія і в Україні, зокрема - на Черкащині. Розуміємо, що здолати це лихо лише в межах Польщі неможливо, і тому вважаємо, що допомога завжди має бути взаємною – у чомусь ми допоможемо вам, у чомусь Україна підставить дружнє плече Польщі».

У програмі візиту до Шевченківського національного заповідника казахської делегації була й презентація книги «Напучування. Книга Слів» народного поета Абая Кунанбаєва (1845-1904), яку спільно провели Ігор Ліховий та Дархан Калетаєв у конференц-залі музею Тараса Шевченка, де, окрім учасників офіційної делегації, були також присутні і представники казахстанської діаспори в Україні.

За словами українського літературознавця, доктора філологічних наук, професора, автора перекладу текстів із казахської на українську мову Миколи Васьківа, твір «Напучування. Книга Слів» видано до 175-річчя від дня народження відомого казахського поета, прозаїка, мислителя, громадського діяча, педагога Абая. У книзі зібрано есеїстично-філософські роздуми, поради, повчання, звертання до співвітчизників у формі окремих Слів жанру «ґаклія», які перебувають в одному ряду з подібними творами Сенеки, Марка Аврелія, Монтеня, Паскаля, Сковороди та ін. Своїми творами Абай закликає співвітчизників прилучитися до передових здобутків європейської цивілізації, до всебічної освіти, і водночас – до збереження і збагачення національної спадщини найкращими сучасними досягненнями людства. Він усім серцем прагнув постійного духовного самовдосконалення – як свого, так і своїх земляків; завжди дбав про розвиток і розквіт нації.

До обговорення українсько-казахських культурних відносин долучилися відомі українські краєзнавці, літератори, історики, художники. Зокрема, із своїм баченням як казахсько-українських культурних зв’язків, так і сьогодення та майбуття меморіалу Тараса Шевченка у Каневі, поділились дипломат і музеєзнавець Ігор Ліховий, а також очільник Черкаської обласної організації спілки письменників, професор Володимир Поліщук, народний художник України, лауреат Шевченківської премії та автор багатьох музейних експозицій у кількох країнах світу Анатолій Гайдамака, музеєзнавець В'ячеслав Кулініч, доктор історичних наук, професор, проректор Черкаського державного технологічного університету Валентин Лазуренко, голова Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, професор Василь Мельниченко, український художник і скульптор, голова Черкаської обласної організації Національної спілки художників України, народний художник України Іван Фізер.

Автор музейної експозиції 1989-2003 р.р. на Тарасовій Горі, народний художник України Анатолій Гайдамака у своєму виступі торкнувся також теми повернення до експозиції музею зали, присвяченої періоду перебування поета в засланні. На його думку, у приміщенні так званого конференц-залу, що розміщується з 2010 року на другому поверсі музею без згоди науковців саме в тій частині, яка з початку його існування була відведена під вищезгадану експозицію і присвячена майже десятилітньому періоду в житті Тараса Григоровича, повинна бути відтворена згідно з тематико-експозиційним планом, розробленим науковими співробітниками Шевченківського заповідника та схваленим Інститутом літератури ім. Т.Г.Шевченка НАНУ. І там мають демонструватися унікальні артифакти, що розкривають майже десятилітній період перебування поета в Казахстані, які чомусь все ще перебувають у фондах. Зокрема, мова йде про встановлення в якості основного експоната юрти – як символу життя тогочасного казахського народу і водночас – місця ув’язнення та своєрідного обмеження для самого поета в його тогочасних життєвому та творчому просторах. Позицію знаного художника-дизайнера активно підтримав заслужений працівник культури України В’ячеслав Кулініч, а також погодився з цим Ігор Ліховий, запросивши казахських партнерів активно долучитися до створення цієї унікальної не лише в Україні, а й в усьому світі експозиції, що розкриє маловідомі сторінки історії і культури Казахстану, дотичної до української культури.

Посол Дархан Калетаєв розповів про те, яка нині ведеться робота з увіковічнення пам’яті Тараса Шевченка на казахській землі та в Україні. Зокрема, йдеться про виділення земельних ділянок для будівництва пам’ятників Великому Кобзарю й Абаю в столицях двох країн – у Нур-Султані та Києві. Він із зацікавленням сприйняв пропозицію Анатолія Гайдамаки, який свого часу пройшов практично усіма шляхами Тараса Шевченка у Казахстані, створити скульптурний комплекс «Шевченко в оточенні казахських друзів». Казахський народ завжди з особливою повагою ставився до Тараса Шевченка, адже український геній як ніхто інший зробив свій величезний внесок у скарбницю збереження історичного минулого Казахстану. Про це свідчить і той факт, що сотні своїх художніх робіт Тарас Шевченко присвятив саме казахській тематиці, відображуючи у своїх творах тогочасне життя, побут, звичаї і сучасних йому мешканців тодішніх околиць Російської Імперії, що проживали на берегах Аральського та Каспійського морів.

«Сьогоднішній візит до Черкащини для нас став досить плідним – відбулася змістовна зустріч із представниками бізнесу Черкащини, що, у свою чергу, буде сприяти і розвитку економіки наших країн. Також було підписано історичну, як на наш погляд, угоду – про міста-побратими Черкаси та Кустанай. Це ще більше зблизить наші країни в прагненні творити сучасне і майбутнє, опираючись на досвід минулого», - зазначив Д.Калетаєв.   

Натхненні побаченим і почутим у Шевченковому краї, намилувавшись унікальними краєвидами, що відкриваються із Тарасової Гори, та отримавши потужний енергетичний імпульс для подальшої спільної праці на благо не лише трьох держав – України, Польщі і Казахстану, а й в ім’я безпеки та економічного процвітання великої Шевченкової «сім’ї вольної, нової», учасники зустрічі пообіцяли продовжити співробітництво згідно із наміченими планами.

Адже, як заповідав нам безсмертний Кобзар, а слова його також співзвучні і народному казахському поетові Абаю:

Чи є що краще, лучче в світі,
Як укупі жити,
З братом добрим добро певне
Познать, не ділити?
 

Прес-служба Шевченківського національного заповідника

n573-16 n573-18
Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Відійшла у вічність прекрасна людина

Додано: 27.10.2020, 17:00

Олена Пчілка

Додано: 6.10.2020, 10:02

4 жовтня виповнилось 90 років з дня смерті Ольги Петрівни Косач Далі ...

Зі святом, освітяни!

Додано: 2.10.2020, 16:14

День працівників освіти Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова