Пам’яті Василя Кричевського

Будинок музею Тараса Шевченка в Каневі став

останнім реалізованим архітектурним твором в Україні

професора Київського художнього інституту,

одного з фундаторів Української академії мистецтв,

відомого митця Василя Григоровича Кричевського

(31.12.1872 / 12.01.1873 с. Ворожба, тепер Лебединського р-ну Сумсьскої обл. – 15.11.1952, Каракас, Венесуела) –

життя і творчість якого були нерозривно пов’язані з ім’ям Тараса Шевченка

n602-1

n602-2

n602-3

n602-4

n602-5

n602-6

n602-7

18 червня 1939 року в присутності понад сорока тисяч людей було урочисто відкрито музей Тараса Шевченка та пам'ятник на його могилі. Початок будівництва музею і нового пам’ятника на Тарасовій Горі розпочинає свою історію в далеких 1930-х роках .

Проектування музею було доручено професору Василю Кричевському, який залучив до цієї справи свого талановитого учня Петра Костирка. 11 березня 1934 року відбулися урочисті закладини Національного музею-пам’ятника Т. Г. Шевченка, а вже у квітні почалося його спорудження. Будівництво проходило в надзвичайно складних умовах. В перший рік роботи велись активно, а вже в наступні роки фінансування значно скоротилося, що призвело до здешевлення і спрощення проекту. Значні корективи до задуму вносили ідеологічні перешкоди. У завершеному вигляді в 1936 році будівля мала такі характеристики: двоповерхова, із світлими стінами під черепичним дахом червоного кольору, з цокольним поверхом та невеликим підвалом; асиметрична; головний вхід акцентовано шестипілястровим портиком, який завершувався трикутним фронтоном. 

Архітектори творчо підійшли до завдання: Василь Кричевський задумав створити музей біля усипальні геніального поета і художника в синтезі всіх видів мистецтв – архітектури, живопису, скульптури, декоративного мистецтва, використовуючи при цьому майоліку, альфрейні розписи, інтарсію тощо.  

У 1937 році було закінчено зовнішнє і внутрішнє оформлення музею, яке не вповні відповідало задумам авторів, яким все ж таки вдалося додати до художнього проекту національного колориту. Так, в інтер’єрі основною домінантою став вестибюль, найбільш яскравими місцями оформлення якого були відкриті просторі сходи, що вели на другий поверх; заповнені барвистим орнаментом кесони, тональна гама яких сконцентрована і давала плавний перехід із одного тону в інший; стелі музейних залів та колони, оздоблені декоративними розписами. Попри те, що не все задумане вдалося втілити в життя, будинок музею став одним із кращих зразків українського модерну та народного стилю в архітектурі, яскравий зразок української національної архітектурної школи перш. половини ХХ ст. та цивільної архітектури (спеціально збудоване як музей).

У 1991 році до музею Т. Шевченка надійшла значна частина колекції творів митців – членів родини Василя Кричевського, що передала в дар Катерина Кричевська-Росандіч із США (1926-2021). Збірка складається із різножанрових мистецьких творів (пейзажі, натюрморти, зразки українського орнаменту тощо) Василя Григоровича Кричевського (1873-1952), його синів – Миколи Васильовича Кричевського (1898-1961) та Василя Васильовича Кричевського (1901-1978), дружини – Олени Євгеніївни Кричевської (1892-1964), онуки – Катерини Василівни Кричевської-Росандіч (1926-2021), виконаних не лише в Україні, а й за її межами. Серед особливо цінних предметів – особисті речі В. Г. Кричевського (етюдник, пензлі, мастихіни) та твори декоративно-прикладного мистецтва (вишивка, кераміка, фарфор).

2003 року нащадки родини Кричевського передають незалежній Україні твори В. Г. Кричевського у ті міста, з якими були пов’язані його життєвий і творчий шлях, – Київ, Полтава, Суми, Лебедин та ін. До Шевченківського національного заповідника Галиною Кричевською де Лінде (Венесуела) було передано близько тридцяти олійних і графічних творів, сім із яких – це ескізи проектів зовнішнього та внутрішнього оформлення музею Тараса Шевченка біля його могили, виконані митцем у 1933-1936-х рр. (частина колекції – ескізи, фото, меморіальні речі – нині представлена в експозиції музею).

Сьогодні продовжуються роботи з відновлення національного образу музею Тараса Шевченка, знівельованого в 2010 році під час попередніх ремонтно-реставраційних робіт: до вестибюлю музею повернуто поліхромний вітраж за ескізами Василя Кричевського, оновлюється експозиція, встановлено бар’єр другого ярусу музею у техніці інтарсія тощо.

Шевченківський національний заповідник вважає одним із найголовніших своїх завдань здійснити повернення національного образу музею Тараса Шевченка, що передбачає, зокрема оформлення фасаду будинку майоліковим орнаментом, відновлення художніх розписів в експозиційних залах та орнаментів на колонах і стелях, згідно із задумом авторів-архітекторів.

І нині ми знову складаємо шану таланту Василя Кричевського, що по-особливому розкрився в архітектурному та художньому оформленні будинку музею на Тарасовій Горі.

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Пам’яті Василя Кричевського

Додано: 15.11.2021, 17:55

18 червня 1939 року було відкрито музей Тараса Шевченка Далі ...

30-й День Незалежності України

Додано: 19.08.2021, 21:22

Прес-анонс заходів на Тарасовій горі Далі ...

30-річчя відновлення Тарасової світлиці

Додано: 6.08.2021, 15:38

Як підсумок святкування у конференц-залі музею Тараса Шевченка відбулося урочисте засідання Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова