Ой хустино, хустиночко! Мережана, шита…

n162-3 n162-2

n162-4

n162-6

n162-7

n162-9

n162-10

n162-12

n162-15

n162-17

n162-18

В музеї народного декоративного мистецтва Шевченківського національного заповідника, що в Каневі до 200-річчя Тараса Шевченка відкрилася виставка «Мамина хустка – оберіг родини». Автор виставки – колекціонерка з Києва Людмила Грабовенко.

Людмила Іванівна, журналіст, очолює Всеукраїнську громадську організацію «Жінки за справедливість», член Наглядової ради Міжнародної громадської організації «Федерація жінок за мир у всьому світі», Посол миру, відмінник народної освіти України. На виставку до музею вона привезла близько двохсот хусток. Всього в колекції їх понад триста.

«Хустино, хустино, чи біла, чи синя – мені ти миліша усяких обнов. Хустино, хустино, як ласка родинна, як вірності пісня про щиру любов», – словами поета-пісняра Вадима Крищенка відкрили виставку.

Хустка – візитна картка її власника, яка передавалася з роду в рід, як реліквія, як пам'ять роду. Хустка – це і оберіг, і прекрасний подарунок.

Тарас Шевченко у поемі «Хустина» писав: «Ой хустино, хустиночко! Мережана, шита». Тарас Григорович описав козацький звичай: якщо козака хоронили з почестями, то тіло його клали в домовину, накриваючи червоною китайкою, а сідло коня накривали хустиною: «Ведуть коня вороного, розбиті копита…А на ньому сіделечко хустиною вкрите».

Своє захоплення авторка колекції пояснює просто: «Мамина хустка мене зігріває й допомагає упродовж життя. Маю надію створити «Музей хустки», який би став центром родинних зустрічей, місцем для виховання у молоді родинних цінностей».

Хустка на спеченій хлібині, на дитячій колисці… Хустка – це і вузлик з вечерею для хрещених батьків й подарунок нареченому, як у пісні співається: «Два рушники –  старостам, третій – молодому, і ще йому подарую хусточку шовкову…»

Коли говоримо про хустку, неодмінно згадуємо матерів, бабусь. Згадуємо які і як носили вони хустки: біленькі у свята, картаті – вдома, квітчасті – до церкви чи на весілля.  Студентки Канівського училища культури Аліна Скороход та Фаїна Бондаренко заспівали  для учасників та гостей виставки «Пісню про матір».

Оглядаючи хустки, люди усміхалися, втирали сльозу, ділилися найпотаємнішими спогадами.

– Якось, давно це було, перебираючи речі, я хотіла було викинути з шафи стареньку хустку, – тремтячим голосом розповідала Галина Козлова, директор Київського міського центру сім’ї «Родинний дім» КМДА. – Та своєчасно нагодився тато: « Не руш. Це – єдине, що лишилося по мамі. Тепер для мене ця хустка –  найдорожчий оберіг. Коли важко, я пригортаю хустинку до себе й відчуваю мамину підтримку.

– Нічого подібного до сьогодні у стінах нашого музею не було, – сказав Михайло Бала, голова Канівської районної ради.  – Добру справу ви робите. Світ від цього стає світлішим і добрішим.

Поетеса, заслужений працівник культури України Зоя Ружин читала присутнім свої вірші. На відкриття колекції хусток вона привезла роботи відомого художника Олександра Охапкіна. Особливе враження викликав у присутніх портрет Тараса Шевченка, обрамлений у рушник з Черкащини, якому вже 200 років.

Гості розглядали хустки, згадували свої історії. У залі враз стало затишніше й тепліше.

– Сьогодні тут частіше звучать слова: жінка, матір, хустка,– наголосив Володимир Вовк, заслужений працівник соціальної сфери України. – Це створює затишок, торкається найпотаємніших струн душі…

Не стримувала сліз від хвилювання Віра Носенко, місцева поетеса, лауреат Всеукраїнського поетичного конкурсу імені Максима Рильського, член благодійного фонду «Тарасова Земля». Віра Володимирівна з особливим трепетом передала до колекції Людмили Грабовенко хустку своєї мами Василини, якій на Водохреще виповнилося 89 років.

Найповажніша на виставці хустка, якій триста років! Вона пережила дванадцять поколінь! Кажуть, якщо до неї доторкнутися, то найзаповітніше бажання обов’язково здійсниться. Отож і вишикувалася черга. Головне – повірити.

І знову звучала пісня. Натхненно співали учасниці фольклорного ансамблю «Джерело» Канівського районного будинку культури.

Спогади, теплі історії перегортали у своїй пам’яті й ділилися з присутніми  Валентина Чиж, заступник Канівського міського голови, Світлана Брижицька, заступник директора з наукової роботи Шевченківського національного заповідника, Анатолій Кондратенко, завуч Канівського гуманітарного інституту, Ольга Ліворук, директор гімназії імені Івана Франка, Галина Морозова, заслужений діяч мистецтв України, Наталія Машин, голова молодіжної організації «Нове бачення».

А журналістка газети «Культура і життя» Людмила Чечель цікаво розповіла про видання «Національно-газетного видавництва», передала для музею підбірку видань та свої книжки «Обереги маминих долонь», «Купейний вагон».

…А хустки усміхалися квітами, підморгували таємничими орнаментами. Ось така вона – звичайна хустка, родинний оберіг, краса українського народу.

Ніна Басиста,

старший науковий співробітник Шевченківського національного заповідника

Фото: Юра Кардаш

n162-26 n162-28
Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Навчальна екскурсія у музеї

Додано: 24.02.2021, 18:53

Шевченківський національний заповідник відвідали слухачі спецкурсу «Основи музеєзнавства» Далі ...

Участь у тренінгу

Додано: 16.02.2021, 19:07

Відбувся тренінг з питань створення сучасної стратегії розвитку Шевченківського національного заповідника Далі ...

Її знали, любили і шанували від Соренто до Петербурга…

Додано: 16.02.2021, 18:35

У 2021 році виповнюється 130-років з дня смерті Варвари Миколаївни Рєпніної Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова