«Моя ти люба! Мій ти друже!...»

Саме так писав влітку 1860 року своєму останньому коханню, землячці з Ніжина Ликері Полусмак, геній української культури Тарас Шевченко. Ці поетичні рядки народились в його серці у вишуканому дачному куточку неподалік Санкт-Петербургу – Стрєльні, заміській резиденції Імператорської родини. Там знаходилася дача, на якій проводили літо 1860 року видатні діячі української культури, зокрема, Надія Михайлівна Білозерська-Забіла із своїми доньками Надією (в майбутньому Наталка Полтавка) та Марією, чоловіком М. Т. Симоновим (Матвієм Номісом), із своєю сестрою Олександрою Михайлівною Куліш (Ганна Барвінок – дружина П. Куліша), братами Василем і Віктором Бєлозерськими, та іншими земляками, які приїздили відпочити із Петербургу до них на дачу у Стрєльну. Сюди, влітку 1860 року, на гостину до своїх земляків часто приїздив і Тарас Шевченко, багато гуляв по приморській Стрєльні з дітьми, а також із Ликерою Полусмак. Там, на дачі, 5 серпня 1860 року Тарас Шевченко і написав рядки поезії, присвячені коханій Ликері:

 Моя ти люба! Мій ти друже!

 Не ймуть нам віри без хреста,

 Не ймуть нам віри без попа

Раби, невольники недужі!...

 Моя ти любо! Усміхнись

І вольную святую душу,

І руку вольную, мій друже, 

Подай мені…

Познайомився з нею український поет після заслання в родині «чернігівських земляків» Володимира та Варвари Карташевських, які проживали у Петербурзі. Раніше Ликера Полусмак працювала у брата Варвари Яківни Карташевської – Миколи Яковича Макарова. Закоханий Шевченко запрошує Ликеру до своєї майстерні в Академії мистецтв, пише її портрет. Влітку Карташевські виїхали за кордон, а Ликеру залишають Олександрі Михайлівні Куліш, яка із сестрою Надією жила на дачі в Стрєльні.

Але життя склалося так, що Тарасу Шевченку і Ликері Полусмак не судилося бути разом. Після розриву з українським поетом і художником  вона одружилась з перукарем Яковлєвим, мала багато дітей. Пізніше жила у Царському Селі. Після смерті чоловіка (1904) вона часто прибувала до Канева, де зупинялась на деякий час, навідувалася на могилу Великого Кобзаря. Пізніше залишилася в Каневі назавжди. На могилу українського поета і художника його наречена завжди приносила квіти та рушники, роздавала милостиню.

Зацікавленість Ликерою Полусмак виявляли відомі діячі української культури:  артисти Г. П. Затиркевич, Л. П. Ліницька, Л. Квітка, донька відомого поета і драматурга Л. М. Старицька. З нею зустрічалася у Каневі і  Олена Пчілка. Підтримував зв’язки з Полусмак відомий археолог М. Ф. Біляшівський, про що свідчать адресовані йому листи Ликери Іванівни. За спогадами правнука Т. Шевченка по сестрі Катерині письменника Д. Ф. Красицького, він ще підлітком неодноразово відвідував поетову наречену в Каневі разом із батьком. Відомі місця, де вона жила у Каневі.

Ликера Полусмак залишила запис у Книзі вражень, що була заведена в першому народному музеї Т.Г. Шевченка – Тарасовій світлиці: «13 мая 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Сьогодні мій день ангела. Подивись на мене, як я каюсь».

Останні роки свого життя провела у Канівській богадільні, де і померла в 1917 році.

У  Канівському музеї Т. Шевченка в експозиції представлений вишитий Л. Полусмак рушник, в оформленні якого – червоно-чорний квітковий орнамент, півні та вишита літера „Л” (його зберіг черкаський учитель, фольклорист С. С. Нехорошев), прижиттєві фото.

У 1982 році, завдяки канівському жителю П. А. Бондаренку та провідному співробітнику Шевченківського національного заповідника Тарахан-Березі З.П., яка багато років займалася дослідженням життєвого шляху Ликери Полусмак та її перебуванню у Каневі, було встановлено місце поховання колишньої нареченої Тараса Шевченка – Ликери Полусмак (1840-1917) (Канів, цвинтар по вул. Сельце).

В ювілейному 1989 році, з ініціативи Заповідника і за рішенням Черкаського товариства охорони пам’яток історії та культури, на могилі                        Л. Полусмак було встановлено пам’ятний знак – гранітний обеліск. На його лицьовому боці вигравірувано напис: „Тут поховано наречену Т.Г. Шевченка Ликеру Іванівну Полусмакову (1840-1917) та рядки з шевченкової поезії «Ликері»:

Барвінок цвів і зеленів.

Слався, розстилався;

Та недосвіт перед світом

В садочок укрався. 

Потоптав веселі квіти 

Побив... поморозив...

Шкода того барвіночка.

Й недосвіта шкода !

                                 Т. Г.  Шевченко” .

З 1991 року (за рішенням Черкаського облвиконкому №270 від 27.12.1991) могилу Л. І. Полусмак визнано пам’яткою історії.

Вже багато років Шевченківський національний заповідник здійснює постійний догляд за її могилою. У 2011 році було проведено благоустрій місця поховання Л. Полусмак, зокрема, вимощення надгробку із гранітних плит. Багато відвідувачів Тарасової гори, ознайомившись з експозицією музею, відвідують і місце поховання колишньої нареченої Великого Кобзаря.

А цими днями на Тарасовій горі відбулася цікава зустріч. До Канева прибув генеральний директор Санкт-Петербурзького Центру гуманітарних програм, заслужений працівник культури Російської Федерації Віталій Васильович Васильєв. Приїхав з відповідальною і почесною місією – передати в дарунок Шевченківському національному заповіднику землю, яка 10 січня 2014 року була взята на території будинку №12 по вулиці Пристанській в Стрєльні, на місці колишньої дачі родини Білозерських, де влітку 1860 року бували великий український поет Тарас Шевченко і Ликера Полусмак. Земля була взята у присутності  Засновника і  Зберігача Громадського музею «Морська Стрєльня» О. П. Вареника та депутата Муніципальної Ради селища Стрєльна В. В. Жупника. Під час зустрічі з працівниками Шевченківського національного заповідника Віталій Васильєв передав шкатулку з землею генеральному директору Шевченківського національного заповідника В. І. Туліну та подарував цілий ряд видань, здійснених музеєм  у Стрєльні (авт. О. П. Вареник), присвячені історичному минулому цієї місцевості, зокрема, перебуванню тут Тараса Шевченка і Ликери Полусмак, відомому російському митцю Михайлу Мікешену та інш. видатним діячам. Цікаво, що в музеї «Морська Стрєльня» з 1996 року відкрито куточок експозиції, присвячений перебуванню тут Тараса Шевченка. Під час спілкування  Віталій Васильєв розповів, як у рік 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка північна столиця Росії готується зустріти славетний ювілей. Зокрема, у березні 2014 року при підтримці Центра Гуманітарних програм, Культурно-ділового центру «Дім Москви» в Санкт-Петербурзі відбудеться літературно-музичний вечір, присвячений перебуванню Тараса Шевченка в Стрєльні, за участі артистів, членів Спілки письменників Російської Федерації та представників українського земляцтва в Петербурзі. День пам’яті Т. Шевченка буде проведено і у серпні. На ці заходи було запрошено і Шевченківський національний заповідник.

Гість із Санкт-Петербургу піднявся на могилу генія української культури, ознайомився з музеєм Великого Кобзаря.

Наступного дня генеральний директор Санкт-Петербурзького Центру гуманітарних програм побував на могилі Ликери Полусмак, де хвилиною мовчання вшанував її світлу пам'ять. А до музею у Стрєльні взяв грудочку землі та гілочки барвінку з її могили.

 

Віта Дзима

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

135 років "Тарасовій світлиці"

Додано: 6.09.2019, 12:04

27 серпня на Тарасовій Горі відбулося наукове засідання Далі ...

День знань

Додано: 30.08.2019, 18:51

До 200-річчя з дня народження Пантелеймона Куліша

Додано: 7.08.2019, 14:56

7 cерпня 2019 року виповнюється 200 років з дня народження Пантелеймона Куліша Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова