«Якщо у вічності є дух, то цей дух – Шевченко!»

Біля могили Тараса Шевченка

Аматорські колективи Васильківщини на прощі у Тараса

На Тарасовій горі

Виступає Дмитро Шелест, голова Канівської районної ради 

 Виступає краєзнавець Микола Таран

Виступає О.І. Скорина, в.о. голови міста Канів 

 Микола Таран дарує книгу музею

Віктор Тарахан веде екскурсію артистам

Алла Гейзе веде екскурсію хористам

Співаки з Васильківщини на екскурсії

Учаснки концерту на екскурсії

Тамара Філіпович з артистами у конференц-залі музею

Микола Таран підписує свою книгу музею Тараса Шевченка

Під таким гаслом 24 травня 2014 року на Тарасовій горі цілий день звучала унікальна за мелодійністю і глибока за народною мудрістю українська пісня.

Цей своєрідний духовний дарунок Тарасові Шевченку в рік його 200-ліття від дня народження і в травневі Дні пам’яті поета зробили аматори Васильківського району Київської області.

Ведуча концерту, що відбувся на території верхнього парку Шевченківського національного заповідника зазначила: «Якщо у вічності є дух, то цей дух – Шевченко. Не ідол. Не божество. Не ікона. Дух. Наш вільний, праведний дух. Уявити себе без Шевченка українцеві – все одно, що без неба над головою. Він – вершина нашого родового дерева. Нас просто не існує без Шевченка. У ньому – уся історія наша, усе буття, усі мрії. Відомо: Україна – це Шевченко, Шевченко – це Україна. Відродження України, її духовності неможливе без вивчення спадщини Шевченка. Творчість Кобзаря – то найдорогоціннійший скарб, що підтримує християнина-українця вродовж усього життя, передається з покоління в покоління».

Усіх присутніх привітав  голова Васильківської районної державної адміністрації  Владислав Іванович Одинець, а також керівники Канева та Канівського району, відповідно, — в.о. голови міста О.І. Скорина та голова районної ради Дмитро Шелест.

Подякував присутнім за візит на прощу до Тараса В.І. Тулін, генеральний директор Шевченківського національного заповідника.

Відомий місцевий краєзнавець Васильківщини Микола Таран подарував заповіднику свою книгу «З любовю до Кобзаря». Дарунок прийняв В.І. Тулін.

Оскільки не так часто відбуваються на Тарасовій горі подібні заходи, то хочеться розповісти про усіх учасників народного концерту без винятку.

Відкрив програму заходу народний аматорський хор «Обрій» селища Гребінки (керівник Н.В. Костенко) піснею «Тарасова мати» (слова М. Негоди, муз М. Плацкевича). У їхньому ж виконанні прозвучала українська народна пісня «Гей, сідлайте швидкі коні».

Зачарувала гостей Тарасової гори композиція з творів Тараса Шевченка «В своїм селі, в своїм краю», яку виконав Ярослав Навроцький.

Далі слухачів порадував своїм співом народний аматорський вокальний ансамбль «Мальви» (керівник Марія Луценко). Він виконав пісню «Тополя» (слова Т. Шевченка, муз. Гладкого,  обробка С. Острової).

Широко відомо, що Тарас Шевченко дуже любив українську народну пісню: сам добре співав і любив її слухати. Українську народну пісню «Соловею, канарею» заспівала чоловіча група вокального ансамблю «Любисток» (керівник Іван Остапченко).

Обізнаність Шевченка ще з дитинства з народною музикою стала запорукою мелодійності його поетичних творів. Багато з них покладено на музику різними композиторами і у різні часи, а найбільше — основоположником української класичної музики Миколою Лисенком. Одну з таких пісень, а саме «Садок вишневий коло хати» виконав народний аматорський вокальний ансамбль «Оберіг» (керівник Валерій Гілевич).

Ще одну пісню на слова Шевченка, яка фактично стала народною «Утоптала стежечку…» та українську народну пісню «Україна, моя ненько» подарував слухачам народний аматорський вокальний ансамбль «Липовий цвіт» (керівник Любов Бондаренко).

Часто на заходах різного рівня звучить улюблена Тарасом Шевченком українська народна пісня «Ой, зійди, зійди ти, зіронько вечірняя». Цього травневого дня заспівали її біля могили Великого Українця Віра та Іван Остапченки.

Звучало на високій дніпровій горі і високе поетичне слово. Так, Шевченків «Заповіт» у прекладі грузинською мовою та власний вірш, присвячений Кобзареві прочитала Лілі Патарідзе-Мечта, переможець районного конкурсу читців «Живи, Тарасе, в славі віковій». Анна Битько, переможець цього ж вищеназваного конкурсу, прочитала поезію Шевченка «Хустина». Вірш «Повернення» продекламувала поетеса Світлана Дідківська.

Українські народні пісні на слова Шевченка, без перебільшення, значно  збагатили емоціно душу віддвідувачів його могили: «Защебетав жайворонок» (виконав вокальний ансамбль «Малиновий дзвін», керівник Володимир Горовий); «Над Дніпровою сагою» (виконав вокальний ансамбль «Едельвейс», керівник Павло Стадник).

Існує декілька варіантів української народної пісні «Скажи, мамо». Співають її і в Каневі. Та, по-своєму зазвучала вона у виконанні народного аматорського вокального ансамблю «Відлуння Полісся» (керівник Наталія Прилипко).

Вокальний ансамбль «Любисток» (керівник Іван Остапченко) заспівав актуальну, з огляду на останні трагічні події в Україні, пісню «Признаваймося і єднаймося» (слова В. Гея, муз. О. Огородника).

«На високій дуже кручі», пісню на слова і музику Івана Кучеренка-Кучугури, відомого кобзаря, що співав на Тарасовій горі і залишив запис у книзі вражень музею Т.Г. Швеченка на початку 20 ст., виконав народний аматорський вокальний ансамбль «Калина» (керівник Ніна Шевченко).

Завжди очікуваним для слухачів є виконання таких відомих пісень на слова поета як «Думи мої» та «Бандуристе, орле сизий». Цього разу їх заспівав хор Українського науково-дослідного інституту прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва ім. Погорілого (керівник Ірина Стоян).

На закінчення концерту зведений хор аматорських колективів Васильківщини, розмістившись на другому ярусі Шевченкової могили, виконав пісню «Реве та стогне Дніпр широкий». Цей потужний і щирий спів, який проймав до глибини серця, гадаю запам’ятається не лише самим артистам, а й усім присутнім – працівникам заповідника, відвідувачам гори. Декотрі з них слухали цей хор затамувавши подих, а дехто з натхненням і підспівував. Чи це є не найвиразніший вияв єдності і сили нації? Чи це не здійснення Шевченкового заповіту: «Обнімітесь, брати мої!»

 

«Не уявляймо Шевченка сумним!

Не уявляймо із поглядом грізним!

Як з живим привітаймося з ним,

І читаймо, читаймо допізна!»

 

Такими поетичним рядками закінчила ведуча концерту цю музичну програму.

Подібні, так би мовити народні, заходи, що проводяться за покликом душі і серця, а не за протоколом чиновників запам’ятовуються людям найкраще і надовго.

 

І став для нас Шевченко заповітом,

Безсмертним, як саме людське життя.

Ми будем славить перед цілим світом

Живе й святе Шевченкове ім’я!

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душу окриля,

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля!

 

Текст і фото: Світлана Брижицька

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Письменник країни дитинства Всеволод Нестайко

Додано: 11.02.2020, 10:06

До 90-річчя з дня народження Далі ...

Вечір пам`яті Василя Симоненка

Додано: 21.01.2020, 10:44

17 січня відбувся вечір пам`яті Василя Симоненка Далі ...

Євгенії Горєвій 90 років

Додано: 9.01.2020, 11:13

6 січня виповнилося 90 років талановитій поетесі Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова