Творча зустріч «Життя, прописане у слові»

n317-1

n317-2n317-3

n317-4

n317-5

n317-6

n317-11

n317-8

n317-9

n317-10

Талановитий поет, член Національної спілки письменників України, лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка – Микола Якович Шамрай.

 

24 лютого у конференц-залі Шевченківського національного заповідника відбулася творча зустріч «Життя, прописане у слові» з талановитим поетом, членом Національної спілки письменників України, лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка – Миколою Яковичем Шамраєм.

Творчість М. Я. Шамрая  давно відома читачу. З під його пера вийшли збірки «Великодній дзвін» (1993), «Доле, грішнице моя» (1994), «Рвані дороги в долоні моїй» (1999), «Хресний вік» (2004). Крім того автор друкувався у журналах «Дзвін», «Ранок», «Бористен», «Барвінок», альманасі «Холодний Яр», газеті «Літературна Україна» та американському тижневику «Свобода».

Чергова п`ята збірка Миколи Шамрая  «Клятва грому» побачила світ 2013 року у Черкаському видавництві «Вертикаль». За цю збірку у 2015 році автор був удостоєний звання лауреата Всеукраїнської літературної премії ім. Василя Симоненка у номінації «За кращий художній твір».

Поезія – це голос совісті, крик зраненої душі, непросте і болюче покликання. У поезії Миколи Шамрая данина пам’яті рідним і далеким, «хто на березі найглибшої ріки», філософські роздуми про сенс життя і місце поета у ньому, роздуми про долю України, гімн життю і любові. 

«Я – прочанин, По колу, що рветься,

Йду в тумани, і спеку, й дощі.

І земля обертає себе ця

Довкіл вісі – моєї душі»

Збірка «Клятва грому» включає три розділи: «Боляща весна», «Біла арфа», «Молитва до любові». «Я, заручник пам’яті моєї» - написав поет у одному із своїх віршів. Пам’яті, яка  повертає у босоноге дитинство,  народжуючи сповнені великої любові і болю поетичні рядки.

Чорним вихором увірвалася у життя його рідних війна. Фронтовик-батько пройшовши пекло полону та штрафбату, маючи тяжке поранення згадував: «Війна сину, страшна… Так ми були озброєні, що й застрелиться було нічим, аби не попасти в полон ворога… А штрафнику то – щастя, коли зостався живим».   

А після війни - розруха, голод, каторжна праця по відновленню господарства.

«Хутірські мужики,

Війною пересіяні

Впрягалися в плуга –

І скипали гриви

Коней вороних…»

Не легше було і жінкам. Трудівниця-мати тягла лямку в ланці, відбувши примусові роботи в Німеччині під час Другої світової війни і померла 35-річною.

Не солодко прийшлося хлопцеві у дитинстві, але він завжди тягнувся до науки, до знань. Закінчивши Згарську початкову школу навчався в Золотоніській середній школі №3, після закінчення якої трудився слюсарем в автоколоні. Відслужив у армії і вступив до Черкаського педінституту на факультет української філології. Все життя працював на педагогічній ниві, викладав українську мову та літературу у школах Черкащини.

Розуміючи  значення рідного слова М.Я. Шамрай  підкреслює:

«Ним дихати, і вірити , й любити

Та торгувати ним – не доведи…

Його зректися, що себе убити і

Тінню впасти в Господа сліди».

Поет вірить у потужню духовну силу багатостраждального українського народу яка допоможе йому відродиться.

«Горить сльоза: Бунтує виром.

В очах терпких тривогу в`є.

І креше з болю іскру віри

В дивонародження твоє».

Життєлюб і оптиміст М.Я. Шамрай захоплюється навколишнім світом, який відкритий його очам, любується ним, а часом і тривожиться: «не бачимо, не чуємо один одного: наввипередки з часом біжимо, щоб тільки першому прийти…до фінішу».

Третій розділ збірки «Молитва до любові» присвячений цьому найщирішому почуттю, вічній таїні і невичерпному джерелу життя  і натхнення.

З високим званням лауреата Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка М.Я. Шамрая  привітали: генеральний директор Шевченківського національного заповідника М.В. Піняк, заступник генерального директора С.А. Брижицька, радник міського голови М.В. Москалець, методист Канівського міського відділу освіти Т.С. Євтушевська, викладач Канівського коледжу культури і мистецтв, лауреат Канівської літературної премії ім.О. Кобця, та премії ім. Порфирія Демуцького  В.Л. Байкін, численні шанувальники його творчості.

Творчу зустріч «Життя, прописане у слові» з талановитим поетом М.Я. Шамраєм, яка стала справжнім святом поезії та музики, підготували та провели співробітники науково-дослідного відділу «Літературна Канівщина» спільно з викладачами  Канівського коледжу культури і мистецтв С.Ю. Хоменко, В.Л. Байкіним, Т.О. Шевчук за участі студентів режисерського та хормейстерського відділів.

 

 

Завідувач н.-д. відділу «Літературна Канівщина»

Юрченко І.К.

Фото:  Юра Кардаш

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Письменник країни дитинства Всеволод Нестайко

Додано: 11.02.2020, 10:06

До 90-річчя з дня народження Далі ...

Вечір пам`яті Василя Симоненка

Додано: 21.01.2020, 10:44

17 січня відбувся вечір пам`яті Василя Симоненка Далі ...

Євгенії Горєвій 90 років

Додано: 9.01.2020, 11:13

6 січня виповнилося 90 років талановитій поетесі Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова