Шевченкові дні

Традиційно 202-річчя від дня народження Тараса Шевченка було розпочато покладанням квітів на могилу поета. Молебень на могилі Шевченка провів священик Української православної церкви Київського патріархату отець Сергій. До урочистостей долучилася канівська громада та гості. Серед них – учасники аматорського народного хору «Розкопчаночка» з Богуславського району та родина Мороз із Богуслава – кобзар Михайло Андрійович з дружиною Надією Тимофіївною. Виступи митців, що прозвучали в музеї Тараса Шевченка, додали особливої задушевності та щирості.

При осмисленні феномену українського Генія не можна не відзначити особливу роль Тарасової гори у процесі націєтворення. За словами Сергія Єфремова, «могила такої людини, як Шевченко, всюди була б національною святинею. Але бути живим проповідником відродження, невпинним голосом совісті цілого краю – вона могла тільки на своєму теперішньому місці». Ще за життя поета шляхи, якими доля вела його до Канева, на Чернечу гору, пролягли через могутні образи Дніпра, гір, степів, козацьких могил. Вимріяне, але не здійснене в земному житті бажання мати «в тім раї» хаточку, родину, – трансформувалося в образ Тарасової гори як осередку справді родинного єднання навколо ідеї єдиної соборної незалежної України. Саме тому Шевченківський національний заповідник, усвідомлюючи важливість висвітлення історії Шевченкової могили в контексті знакових подій і постатей України, здійснює роботу по оновленню експозиції музею Тараса Шевченка.

Завідувач відділу, заслужений працівник культури України Раїса Танана провела першу екскурсію по експозиції «Історія Шевченкової могили», відкритій 9 березня.

В місті відбувся літературно-мистецький вечір за участі творчих колективів Канівського коледжу культури і мистецтв, міського та районного будинків культури. По закінченню концерту присутні стоячи заспівали «Реве та стогне Дніпр широкий…». У фойє міського будинку культури проходила виставка робіт майстрів народно-прикладного мистецтва «Україна – це Шевченко».

Відзначення 155-х роковин смерті Кобзаря було розпочато спільною поминальною панахидою у відтвореній церкві Покрови Пресвятої Богородиці (Тарасовій церкві). В заходах взяли участь представники влади, серед них – Перший заступник Міністра культури Ігор Ліховий, голова Черкаської облдержадміністрації Юрій Ткаченко, голова Черкаської обласної ради Олександр Вельбівець, – громадські організації, родичі Тараса Шевченка (Київ, Знамянка Кіровоградської обл.), митці, – канівці та гості міста.  Після літії священослужителів різних конфесій на могилі Тараса Шевченка за упокій його душі, покладання квітів, урочистого мітингу, – шанувальники оглянули експозиційний розділ «Історія Шевченкової могили», який представив присутнім Перший заступник Міністра культури Ігор Ліховий. У його розповіді постав величний літопис священного для України місця, прозвучали імена патріотів, поборників ідеї незалежної, демократичної, Соборної Української держави. Було розкрито духовний чин старогромадівців, Братерства Тарасівців, Симона Петлюри, репресованих директорів заповідника, Героя України Олекси Гірника…

Репрезентуючи матеріали по спорудженню музею Тараса Шевченка в 1930-х роках, Ігор Дмитрович наголосив на необхідності продовжити роботу по втіленню задумів архітектора Василя Кричевського, звернувся до губернатора Юрія Олеговича Ткаченка з проханням посприяти у поверненні до музею фрагментів бар’єрів вестибюлю музею, виконаних у техніці інтарсії.

В оновленій експозиції відділу «Історія Шевченкової могили» значно ширше представлено твори Тараса Шевченка. Серед останніх надходжень – чимало видань, присвячених 200-річчю поета. Окрім багатьох музейних предметів, які полюбилися і запам’яталися відвідувачам  із попередніх експозицій, привертають увагу ті, що з’явилися вперше, як-от:  художнє полотно Олександра Мельника «Шлях у вічність», на якому зображено Шевченкову домовину під червоною китайкою в оточенні канівських дівчат у час Останнього земного шляху Кобзаря на Чернечу гору; філософічно наснажений автопортрет Токумі Айдзена з дружиною (Японія), що передає сприймання «Кобзаря» Шевченка через архетипи орієнтальної культури.  

Окремо представлено теми українського кобзарства, шевченківських ювілеїв, сучасні події і традиції Тарасової гори. Одним із виразних штрихів  поширення сили Шевченкового слова в світовому духовному просторі стали  почуття корінної британки, відомої перекладачки творів Т. Г. Шевченка англійською мовою Віри Річ (Елізабет Джоан Річ) (1936–2009), висловлені в проханні мати місце вічного спочинку саме біля Тарасової гори.  Її заповіт було виконано 15 квітня 2011 року.

Виходячи з того, що сьогоднішня Україна постала на шевченківському моноліті духу, думки і слова, який є  вектором нашої подальшої історії, – у розділі «Історія Шевченкової могили» було поставлено за мету відобразити пізнання Поета як шлях до національного відродження і самоствердження.

Ігор Ліховий відзначив вклад у створення експозиційного розділу (в умовах складної економічної ситуації) як працівників заповідника (генеральний директор М. В. Піняк), так і  художника, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Анатолія Васильовича Гайдамаки, який використав креативні ідеї побудови еспозиції до 175-річчя з дня народження Кобзаря, а також реалізував нові творчі знахідки.  Вже є перші схвальні відгуки щодо повернення національного контексту в художньому оформленні та експозиції музею.   

Гості оглянули також виставку «Україна – козацька держава» (світлини із зони АТО в Донецькій і Луганській областях екстрім-фотографа, члена Національної спілки журналістів України, старшого лейтенанта Збройних Сил України, офіцера прес-служби військової частини Віталія Струтинського та інші матеріали).

Ольга Білокінь, Ірина Вакула.

Фото Юрія Кардаша

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова