Кобзарева весна 2016

В серці Зої Володимирівни Ружин Шевченківська весна живе на протязі усього року. Голова Всеукраїнського громадського об’єднання “Поступ жінок - мироносиць”, член Правління МГО “Земляцтво Придніпров’я” та Національної Ради жінок України, Почесний громадянин с. Шевченкове (Батьківщина Тараса Шевченка), генерал-майор МГО “Козацтво України”, голова Ради Берегинь Черкаського обласного козацького товариства ВГО “Українське реєстрове козацтво”, поетеса, Заслужений працівник культури України приїздить на могилу Кобзаря навесні, влітку, восени, тобто – цілий рік. І завжди з нею молоді, сповнені сил та енергії, люди, майбутнє землі, яку оспівав Тарас  у своїх пророчих віршах.

18 березня пані Зоя піднялася на Тарасову гору із студентами Київського коледжу з професійно-військової та технічної підготовки і хору  з Макарова Київської області “Козацькі джерела” в рамках патріотичної акції “Об’єднаймося ж, брати мої!…”.

Хороші, щирі слова лунали на могилі Кобзаря з вуст учасників Акції. Далеко линули пісні на слова Тараса Шевченка “Реве та стогне Дніпр широкий…”, “Бандуристе, орле сизий…” у виконанні макарівців та солістки хору Людмили Салюти-Ященко. Михайло Орел декламував безсмертні Тарасові поезії.

Цей день видався багатим на Шевченкових шанувальників – учнів молодших класів. Маленькі прихильники творчості Кобзаря з цікавістю спостерігали за молоддю у військовій формі, вслухалися в кожне слово, сказане на могилі.

Потім було відвідування музею Тараса Шевченка, спілкування з генеральним директором Заповідника Піняком М.В. та вченим-секретарем Білокінь О.В. Враження від поїздки до Канева в кожного з них залишаться назавжди.

Велика дяка Зої Володимирівні за роботу, яку вона проводить з молодими українцями біля поетового серця.  


Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова