Творець живої музики у камені

Травневими днями 2020 року відзначає своє 85-річчя Леонід Степанович Кондратський, український архітектор з багаторічним досвідом, лауреат Шевченківської премії (1987), лауреат Державної премії СРСР (1989).

Народився Леонід Степанович в Кременчуці Полтавської області. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Здобувши вищу освіту, працював в інституті «Черкасиоблпроект». З 1967 року ‑ архітектор Черкаських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду України. З 2006 року ‑ головний архітектор в приватному підприємстві «Творча майстерня «Архітектура». Член Національної спілки архітекторів України, з 2008 р.— член-кореспондент Української академії архітектури.

Серед робіт архітектора Л. С. Кондратського у співавторстві — в Черкасах: медичне училище (1964), ресторан «Славутич» (1969), палац культури «Дружба народів» (1980), обласний краєзнавчий музей (1986), реконструкція Черкаської обласної філармонії (2005); в Черкаські області: центр села Матусів Шполянського району (1973), пам'ятник загиблим в Другій світовій війні у Жашкові (1975), пам'ятник Максиму Залізняку в селі Медведівка Чигиринського району (1993), музей Героя України Кузьми Дерев'янка у селі Косенівка Уманського району (2007), музей народного вчителя України Олександра Захаренка у селі Сахнівка Корсунь-Шевченківського району (2008).

Леонід Кондратський тісно пов'язаний з розвитком музейної справи на Канівщині ще з 1968 року. У співавторстві з колегами-однодумцями Миколою Собчуком і Сергієм Фурсенком ним був реалізовано проект з реставрації Успенського собору (пам’ятка архітектури ХІІ ст.) та створено в його стінах прекрасну експозицію Музею народно-декоративного мистецтва.

У 1990 році Успенський собор влада передала православній громаді, а музей було розміщено в будівлі колишнього Базиліанського училища (пам’ятка архітектури XVIIІ ст.). 1995 року перед архітектором Кондратським було поставлено завдання створити проект ремонтно-реставраційних робіт вищеназваної будівлі та нової експозиції Музею народно-декоративного мистецтва в Каневі. Завдяки таланту Леоніда Степановича, у 1996 році музей отримав нове життя: автономне опалення, великі просторі кімнати, сучасну систему освітлення та вентиляції, гранітні східці між поверхами, комфортні кімнати під реставраційні майстерні, затишні службові приміщення та приміщення, пристосовані під музейні фонди.

Сьогодні, ми — працівники Шевченківського національного заповідника, усі ті канівці, котрі мали щастя й нагоду творчо співпрацювати з незрівнянним архітектором — щиросердно висловлюємо нашому дорогому земляку Леоніду Степановичу Кондратському свою повагу і бажаємо йому міцного здоров’я, невичерпного оптимізму, яким він завжди з нами ділиться, нескінченного потоку натхнення та затребуваності його нових оригінальних ідей і проектів.

 

Світлана Брижицька

Віталій Коханчук

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Образ і слово Кобзаря у вишивці

Додано: 9.08.2020, 13:01

До 95-річчя створення Історико-культурного заповідника біля могили Тараса Шевченка

Додано: 9.08.2020, 12:32

Готуємося до Восьмих Міжнародних Шевченкіських читань

Додано: 4.08.2020, 11:35

У зв'язку з небезпекою пандемії Восьмі Міжнародні Шевченківські читання проводитимуться у заочному форматі Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова