Виставка Марини Соченко та творча зустріч з Володимиром Шовкошитним

Соченко Марина Петрівна – колоритна українська художниця. Народилася, зросла й навчалася у Києві.

1982-го року закінчила Респубкіканську художню середню школу  ім. Тараса Шевченка, потім навчалася у студії Віктора Зарецького.

1989-го року завершила навчання у Київському державному художньому інституті (нині НАОМА).

Член НСХУ з 1992-го року.

У 1993-1997 роках навчалася в аспірантурі Академії мистецтв, З 1998 року – викладач кафедри живопису НАОМА.

Виставки:

1993 - перша персональна виставка в музеї П. Тичини (м. Київ).

1995 - друга персональна виставка під назвою „На білому полотні душі моєї...” (м. Київ, Державний музей Тараса Шевченка).

2000 - персональні виставки в Київському будинку вчених, у Медичній бібліотеці, у Центральній науковій бібліотеці ім. Вернадського.

2001 - персональні виставки у США: в місті Провіденс (штат Коннектикут), та у Нью-Йорку.

2003 - персональна виставка у Національній Академії мистецтв.

2007 - персональна виставка в Музеї книги и книгодрукування у Лавре под назвою «Легким пензлем моєї душі...».

Володимир Федорович Шовкошитний - український поет, прозаїк, публіцист, автор багатьох книжок, громадський, політичний та державний діяч, доктор філософії в галузі політології, народний депутат України І скликання, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, президент Міжнародної організації «Союз Чорнобиль» (1990–2003), один із засновників Української екологічної асоціації «Зелений світ», перший заступник Голови Національної спілки письменників України (НСПУ).

В. Шовкошитний народився на Переяславщині, закінчив Київський геологорозвідувальний технікум (1971–1975, технік-геофізик), загальнотехнічний факультет Київського політехнічного інституту (1980–1983), Всесоюзний заочний політехнічний інститут (1983–1986, інженер-теплоенергетик), Вищі літературні курси Спілки письменників СРСР при Літературному інституті імені М.Горького (Москва, 1987–1989).

1974–1975 — працював технік-геофізик польової партії № 94 (тайгова експедиція в Хабаровському краї Росії).

1975–1977 — служив у армії.

1978–1986 — працював оператором, потім старшим оператором, далі - начальником зміни хімічного цеху Чорнобильської АЕС (м. (Прип'ять).

1986–1987 — був керівником ґрупи ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З червня 1990 — став президентом Всесоюзної (СРСР) організації «Союз Чорнобиль».

З грудня 1991 по 2003 рік — виконував обов’язки президента Міжнародної організації «Союз Чорнобиль».

Був керівником управління з виховної роботи Міжреґіональної академії управління персоналом. В березні 1990 року обраний Народним депутатом України (з 12 -ти претендентів). Входив до «Народної ради» (фракції Конгресу національно-демократичних сил). Займав посаду голова підкомісії з проблем 30-кілометрової зони Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи.

Співавтор всіх основних державотворчих актів України, серед них — Декларація про Суверенітет України, Акт проголошення незалежності України та Конституція України.

Член-засновник Демократичної партії України, заст. голови ДемПУ (1997–1998), голова Київ. міської орг. ДемПУ (1996-11.99); чл. президії Нац. ради ДемПУ (12.1996-12.1999), голова Нац. ради ДемПУ (03.1999-12.1999).

Заступник голови Української народної партії «Собор» (з 12.1999), чл. президії Центр. ради (з 12.1999), голова Київської міської організації (з 12.2000).

З 1989 року - постійний позаштатний кореспондент журналу «Ранок».

Член Національної спілки письменників України| з 1988 року.

Заступник голови Національної спілки письменників України (з 2011).

Проживає в місті Києві.

Володіє українською, білоруською, польською та російською мовами.